В нашого суспільства не працює не тільки інститут репутації, в нас ще не звертають уваги на жодні демарші, коли чиновник чи громадський діяч йде з посади, якщо не згодний з рішенням керівництва.

Після перемоги Кучми на виборах він розраховувався з росіянами, які його підтримали, Чорноморським флотом, який "розділили" в пропорції 80 на 20, чи щось таке.

На знак незгоди, шоб не підписувати вбивчу угоду подав у відставку командувач ВМС віце-адмірал Володимир Безкоровайний.

Кучма такі проблеми вирішував просто, запропонував посаду командувача начальнику штабу контр-адміралу Кострову а потім другому заступнику контр-адміралу Риженку.

Обидва з поваги до Безкоровайного відмовилися. І були відправлені у відставку.

Зараз ми вже пересвідчилися, що лише 50 на 50 гарантували ненапад, а ці 20% та ще й з базуванням поруч в Севастополі були як на підводному човні дверка.

Тобто справжні фахівці розуміли це ще в 1996 році і своєю відставкою сигналізували депутатам, що це справа життя і смерті.

Їхня жертва своїми кар'єрами й посадами виявилася марною.

Спритник, який обійняв посаду командувача і підписав угоду таки знайшовся, все поїхало далі.

Безкоровайний помер вже у 2017, коли все найгірше, про що він попереджав, відбулося. Костров трохи пізніше.

Я не чув, щоб хтось з українських політиків попросив у них вибачення, і взагалі подав хоч якийсь знак, що непохитна принциповість нашим суспільством схвалюється хоча б заднім числом.

Та що там схвалюється - хоча б толерується.