Головне завдання російської мови - маскування пиздеця. Оці всі хлопки, отріцатєльниє всплитія й прєдбєдниє росіянє.
Бо й росіян ніяких насправді нема - чудь, весь і татари, яким вибили з голів рідномовне й закачали туди Агнію Барто.
Це теж маскування порожнечі.
В РФ нема власне російської національної республіки, що зорко помітив Єльцин, але зробив геть не ті висновки. Просто є марійці в Марі Ел, і марійці, які переїхали в Москву і не признаються.
Маскуються за московським акцентом, зарплатами, хамством і бігом по ескалаторах. Тільки б не викрили, що ти не корєнной дядя Гіляй.
Гіляровський, до речі, був з України, але це вони теж маскують.
Цивілізація болотного камуфляжу, байок Крилова, алюзій, еліпсисів і темних натяків.
- Вавілон вийді вон! - співає їх гуру, і вони із захватом шушукаються три тижні Вконтактє:
- Це він про Путєна! Как смєло!
Порівняйте це з гранично відвертою і нецензурною творчістю харківських футбольних фанатів 2014 року.
Говорячи про Путіна, вони не приховують цього й цілком однозначно його характеризують.
І на це їм знадобилося два слова й приспів ла-ла-ла-ла ла-ла ла-ла.
Як на мене, це головна риса української мови - називати речі своїми іменами.
В українській літературі може бути роман "Повія", включений в шкільну програму, а в російській (фі, как грубо!) - тільки "Інтердєвочка".
Кожен, хто розмовляє російською, щось від вас приховує за мовою.
Просто майте це на увазі.
Ні Суббота, ні Арестович українською неможливі. Брехуни триматимуться за язик до останнього.
- Він відкрив рота?
- Так.
- Значить бреше.
