22 вересня у Лондонському суді Петро Порошенко виграв суд у олігарха Суркіса. Позов подали проти Порошенка, але платити за позовом мусила держава Україна.
Петру Порошенку м’яко натякали, що захищаючись у суді, на адвокатів він витратить більше ніж в разі програшу. Проте Порошенко виграв і не тільки виправдав чесне ім’я своє і Валерії Гонтаревої – він ще й зберіг для України більше $350 мільйонів, на які Суркіс вже зуби гострив.
Новина пролунала сенсацією – я бачив це по реакціях на своїй сторінці. Але минуло 5 днів. Спробуйте повторити її знову. Багато людей вона зачепить? Не дуже. Чому?
На це питання вам відповість кожен рекламник. Коли треба прорекламувати якийсь продукт, говорять не про фундаментальні досягнення в новішій історії виробника – говорять про те що актуально щодня. Умовно кажучи, новина про те що відкрито нове виробництво напою «Друзяка-кола» (аби нікого не рекламувати), проживе дня 2-3. А новина про те що напій «Друзяка-кола» це класна штука яку можна пити щодня – перманентна. Бо це актуально, пити хочеться завжди.
Пишу я це тому, що нещодавно пролунала претензія, мовляв Петру Порошенко як лідеру проукраїнської опозиції треба займатися виключно фундаментальними проектами всеукраїнського масштабу, а не розмінюватися на дрібноту, на кшталт допомоги фронту, чи роботи ГО які на вихідних сітки плетуть. Я боронь Боже, нічим не дорікаю авторам претензій і тим більше не вважаю їх ворогами. Навпаки – вони підняли чудову тему для дискусії. Свою думку я висловлюю прямо зараз. З прикладами.
Рівно рік тому преса повідомила про запуск виробництва захисних костюмів для лікарів що працюють з КОВІД-19. На відкритті підприємства була присутня депутат Київради пані Марина Порошенко. Чому? А тому що до відкриття цього виробництва костюмів біозахисту родина Порошенків була дотична безпосередньо.
Я не називаю конкретну фірму. Їм ще жити з ЗЕвладою. Але хто в курсі – ті зрозуміють. Весною минулого року певне виробництво уклало угоду з МОЗ про пошив костюмів біозахисту. Під виробництво костюмів виробництво взяло кредит і закупило матеріал. І тут у МОЗ прийшов новий міністр – Степанов. З виробником розірвали контракт під благим приводом – виробництво не відповідало європейському нормативу «супер-пупер». Норматив «супер-пупер» не був прописаний у тендерних умовах, але МОЗ не цікавило – все для захисту здоров’я українців.
Уявіть себе на місці виробника. Ти в боргах. Ти з матеріалом який уже не потрібний. А ще тоді діяла урядова заборона продавати вироби медичного призначення за кордон. МОЗ тим часом заходився купувати костюми в Китаї, і костюми прийшли – з затримкою, не в замовленому обсязі і не відповідали вони не те що нормативу «супер-пупер» а й багатьом іншим. З китайцями довелося судитися, держава втратила чималі кошти… І жоден Степанов за ті фокуси досі не постраждав. До Степанових претензій нема – претензії лише до чиновників часів Порошенка. Що ж сталося з нашим виробником?
На допомогу йому прийшов Фонд Порошенко, який викупив у нього костюми. А потім структури «Рошен» допомогли нашому виробникові взяти кредит для розгортання спеціалізованого виробництва медичних костюмів – про нього вище. Наразі виробництво працює і забезпечує костюмами біозахисту як закордонні країни, так і український МОЗ. Знову таки, створено робочі місця для людей. Хороша історія? А це до речі, не єдиний проект Порошенка.
А тепер скажіть, часто ви цю історію чули? А знаєте чому ви її НЕ чули? Бо така історія прозвучить рази 2, ну може три. Повторюю, це – не актуально. Актуально допомагати армії – бо це потрібно кожного дня. І ще актуально сітки плести – навіть не для самих сіток, а для того, аби прибічники ЄвроСолідарності мали нагоду збиратися і спілкуватися між собою. Сітки – то корисне побічне.
Тож розкажіть про державницькі проекти.
І про те що «не треба розмінюватися на дрібниці».
Все має свою логіку.
Шкода лише, мало бажаючих допомагати.
До біса бажаючих критикувати.
