Легка посивіла неголеність. Середнього зросту, середньої ваги, але явно вище середнього - презирства до оточуючих. Він ніби втомився від того, що бачив навколо себе.

Втомився від грошей, які мав в достатку, від їжі і жінок - все це він отримав вже давно, тому справляв враження людини, якій фізично боляче перебувати в будь-якому суспільстві. Сіра кепка з крокодилом, швидше за все коштує пристойних грошей, костюм, дорожнечу якого видавав відмінний крій, чорний X6 - ось, власне, образ цього "жителя Москвы".

Скільки йому років? 45? Старше? Те, що у нього "соображалка працює", я не сумнівалася. Ось тільки ми були по різні боки барикад, і тил у нас у кожного був свій. У нього - величезна державна махина з нафтою, військовою силою і дорогої пропагандою. У мене - стійка впевненість в тому, що на своїй землі господиня я, а не сусідня держава, навіть якщо вони здатні перемолоти нас, українців, разом або окремо. Але то їх фантазії.

Я не люблю таких людей. Яким вже нічого не цікаво. Які вже отримали всі банальні радості від життя, і тоді вони або відчайдушно нудьгують, або щоб надихнути таких - починаються війни. Події такого масштабу, які перевершують за ступенем впливу на їх свідомість все, що вони відчували досі. Вони пожвавлюються, відчувають якийсь азарт і в гонитві за дозою адреналіну кричать: "ату його! Ату!" Чи стосується це жертви, або того, хто цю жертву сміє підтримувати. Вони навіть готові з панського плеча поставити ящик дорогого коньяку, що жертву задавлять повністю, і так їй і треба. А якщо що, "мы еще Одессу заберем!"

Жалюгідні, втомлені, пересичені життям безликі особи ... Вони не живуть, не відчувають і не люблять. Їх і не люблять також, їх використовують. А вони, досить розумні, знають це, та це їх доля. У світі, де вони живуть, давно немає любові, як немає гідності. Все це їм замінюють на фантики, і в такому випадку вже давно не має значення, що у тебе, "корінного москвича", рідна бабуся з-під Вінниці.

Тоді вже краще не згадуй про неї, їй було б, напевно, гірко дізнатися - у що ти перетворився...