Для того, щоб перестати звинувачувати Україну в слабкості та відсутності шансів, задайте собі питання:
- чи знаєте ви реальну кількість вбитих на цій війні росіян? За твердженнями військових та коловійськових фб-друзів, співвідношення вбитих украінців та вбитих росіян саме на нашу користь. Ми вбиваємо їх більше, ніж вони - нас. Чула цифри десь у 1:4 (один наш загиблий на 4 загиблих росіянина). Але це можна перевіряти досить довго. Ось нещодавно у Олексія Петрова чула про існуючу книгу пам'яті, де вказано загиблих українців. І їх менше, ніж росіян.
- чи знаєте ви подробиці про успішні спецоперації ВСУ та добровольців, чи лише про Іловайську трагедію, причому в цифрах, поданих російськими пропагандистами?
- чи слідкуєте ви за перемогами нашої армії, чи тільки за роздутими інформаційно програшами?
- чи дивитесь ви, наприклад, Військове телебачення України, чи тільки інтерпретацію подій на російських телеканалах, проросійських, чи інших українських, але які не деталізують інформацію саме на військову тему? Адже у нас треба висвітлювати і політичні ігри, і Ковід, і зовнішню політику. Але про навчання, змагання, співпрацю з іншими арміями світу ми на цих телеканалах не чуємо.
- чи співчуваєте ви віськовослужбовцям ВСУ, чи пишаєтесь ними? Бо різниця є.
- чи називаєте ви воїнів хлопчиками? Чи може розумієте, що вони надто круті та вмотивовані, щоб їх жаліти?
І далі, і таке інше. Якщо ми з вами живемо в одній країні, але дивимось на цю війну під різним кутом зору - оптиміста чи песиміста, то навіть "реалізм" не буде відображати нашу армію, як нездатну захищатись. Щодо моря та неба - так, є слабкі місця, але для цього існують союзники. В усьому іншому, будь ласка, не будемо зневірятись.
Це моя позиція. У що вірити вам - ваша справа.
P.S. Доречі, оборона ДАП, рейд генерала Забродського, оборона інших аеропортів, багато-багато успішних спецоперацій - ну давайте ж не перекреслювати те, на що здатна наша Армія навіть у тому стані, який важко назвати накращим.
