В березні 2025 року Шведська служба безпеки (Säpo) зробила тривожну заяву: росія почала вербувати людей з наркотичною залежністю для диверсійної діяльності в межах Швеції.
За словами джерел TV4 Nyheterna, ідеться про нову тактику — залучення тих, кого найменше підозрюють у шпигунстві. Ідеальний виконавець, з точки зору москви, — соціально невидимий, Наркозалежний, безхатько або дрібний кримінальний елемент - всі вони не викликають підозр, але можуть безшумно підірвати критичну інфраструктуру.
За даними Säpo, ці “витратні агенти” отримують інструкції через соцмережі, отримують оплату і зникають. Їх подальша доля кремль не хвилює, місія виконана — агент списаний.
Швеція — новий член НАТО. Вступ країни в Альянс в березні 2024 року фактично ліквідував “нейтральну зону” у Балтії. Тепер Балтійське море — це, фактично , внутрішнє озеро НАТО, що не може не турбувати Москву через проблеми з калінінградом
Крім того, Швеція активно підтримує Україну, передає зброю, модернізує оборонну промисловість і бере участь в патрулюванні повітряного простору над Балтикою. Це, в свою чергу, теж не може подобатися росіянам. Ну, а саме відверте посилення шпигунської активності рф в Швеції — це відповідь на зниження ефективності класичних методів розвідки. Säpo активно викриває російських дипломатів-шпигунів, а отже, гру рф потрібні нові виконавці. Тому і обрана нова тактика
Вербування відбувається через Telegram, Discord, закриті групи у соцмережах. Росіяни не вербують заради ідеї — заради дози або грошей, які легко заробити. Дрібна послуга (сфотографувати обʼєкт, перенести пакунок, залишити сумку) -= швидкі гроші для виконавця і повноцінна шпигунська операція для росіян, без будь-яких доказів причетності
Найбільше уваги російські шпигуни приділяють критичній інфраструктурі Швеції (електропідстанцііям, телеком-щоглам, транспортні вузлам, об’єктам водопостачання і т д). Місцева поліція Поліція вже отримала наказ шукати незвичне в цих зонах.
За оцінками Säpo, до 30% співробітників російського посольства в Швеції — це офіцери розвідки. Також використовується російська православна «церква» як легітимне прикриття для агентурної діяльності.
Схожі випадки зі Швецією фіксуються в Польщі, Латвії, Литві та Естонії, бо вс ці країни перебувають на “фронтовій лінії” гібридної війни. В 2021 році викрито двох братів-шпигунів іранського походження, один з яких працював у SÄPO і військовій розвідці, що значить шо російська мережа діяла глибоко і довго.
Säpo закликає поліцію звертати увагу на дрібних злочинців поблизу важливих об’єктів, аналізувати поведінку наркозалежних (особливо в технічних або ізольованих зонах), координувати спостереження з кіберрозвідкою: більшість “контрактів” з виконавцями російських завдань відбувається онлайн.
До речі, насправді росіяни не вигадали нічого нового. Вони знову спиздили ідею - на цей раз у німців
Після Першої світової війни Версальський договір фактично заблокував можливості Німеччини мати повноцінну армію, флот і розвідку. Тому вже з 1920-х років німецький Генштаб почав будувати глобальні неформальні мережі впливу, особливо в Латинській Америці. А вже 1930-х роках німецька розвідка в Латинській Америці вербувала не політиків, а простих, злиденних аутсайдерів. Логіка німців була простою: людина, якій все одно, — найкращий агент. З цією людиною легко, вона нікому не цікава, але вона вдячна, що її нарешті хтось побачив.
В міжвоєнний період Німеччина (особливо після приходу нацистів до влади в 1933 році) шукала нові способи впливати на світ, попри заборони Версальського договору.
Латинська Америка була ідеальним місцем, бо антиамериканізм уже ширився у регіоні. Також в регіоні були великі німецькі діаспори — в Бразилії, Аргентині, Уругваї. Місцеві спецслужби були там реально слабкими, соціальна нерівність теж була присутня, тому великих проблем з набором одноразової агентури не було у німців
Абвер не ставив на еліту, бо розумів, що еліта продається дорого, але це ненадійно. Замість цього ставка була на робітників німецького походження, часто безробітних, розчарованих, “люмпенів”, анархістів та комуністів, готових мститися системі за бідність, контрабандистів, портових вантажників, повій, емігрантів без документів.
Вони жили в тіні — ідеальні виконавці для тіньових справ. Їхня основна перевага — байдужість до законів, кордонів і наслідків.
Не було ніяких сцен з фільмів про шпигунів, все працювало набагато простіше та тривіальніше. Задачі одноразових агентів були дрібні, стратегічно цінні, а виконавці тупо не розуміли що вони роблять насправді + не могли здати всю мережу, бо знали максимум одну людину
В Латинській Америці ж по цій схемі шпигували за кораблями союзників ( впортах Буенос-Айреса, Ріо-де-Жанейро), передавали інформацію через прості закладки, розповсюджували нацистську пропаганду серед робітників, підпалювали склади союзників чи зривали постачання.
Німецька модель працює досьогодні, бо ґрунтується не на ідеології, а на базових речах: виживанні, грошах, “увазі”, яку ніколи не давав ніхто. Всім цим людям хтось уперше сказав: “Ти потрібен. Ми довіряємо тобі. Ми дамо тобі місце в грі. І навіть трохи швидких грошей.”
Подібний прийом моментально ламає психіку. Людина, яку все життя вважали непотрібною, отримує роль, важливе завдання, а не просто спускає життя в унітаз
Абвер (німецька військова розвідка) під керівництвом адмірала Канаріса з 1935 року перетворив Латинську Америку на “тестову зону” асиметричного впливу. На відміну від СРСР чи США, Німеччина не мала там офіційної сили, тож будувала вплив через агентів без ознак агентів.
Пріоритет був не “розумним”, а “зневіреним” виконавцям. Ключовою ідеєю було не переконати, а дати відчути значимість і корисність. Це була перша масова розвідмережа, побудована на психологічній потребі бути поміченим + отримати швидкі гроші «ні за що»
Як це працювало на практиці? Судіть самі
Аргентина. Буенос-Айрес був базою для зв’язку з німецькими підводними човнами, портові робітники з німецьких колоній фотографували переміщення кораблів союзників,
Бразилія - в країні було створено величезну мережу німецьких шкіл і клубів - ідеальне середовище для прихованої пропаганди. Селяни і фермери ставали спостерігачами для німецької розвідки, бо “нікому не цікаво, що бачив пастух у полі”.
Мексика і Куба - місцеві контрабандисти активно співпрацювали з німцями, постачаючи їм інформацію в обмін на зброю, алкоголь або гроші. Відомі випадки підриву складів з британськими товарами, виконані найманими злочинцями.
Абвер першим показав, що розвідка може існувати не лише через еліту, а й через масовий “соціальний брухт”, людей, що знаходяться на дні. Німецький підхід виявився настільки ефективним, що навіть після війни американська ЦРУ його частково скопіювала в операціях у В’єтнамі та Латинській Америці, а СРСР через свої резидентури в Мексиці, Бразилії, Болівії теж адаптував модель “агентів-дрібниць” — неофіційно визнаючи її ефективність.
Мораль. В гібридній війні росії немає героїв — тільки “витратний матеріал”. Кремль не потребує елітних шпигунів, коли можна запустити нову-стару модель диверсій
Історія повторюється, тільки цього разу ще брудніше. Те, що придумав Абвер в Латинській Америці, сьогодні повторюється в Швеції, Польщі чи Латвії — з тією ж холодною логікою: зневірена людина — це найкращий агент.
І тут захід має визнати гірку правду - не кожен удар по критичній інфраструктурі буде зроблений дронами або гіперзвуковими ракетами. Інколи виконавцем буде наркозалежний з пластиковим пакетом і банальним запальним пристроєм.
Небезпека навіть не в тому, що росія вербує, тому шо в будь-якій європейській країні є сотні людей, яким не треба пояснювати “за що” — для них світ уже давно перестав бути справедливим.
І якщо Захід не навчиться бачити загрозу не лише в “зелених чоловічках”, а й в “непомітних тінях” біля мостів, підстанцій чи вокзалів — гібридна війна вже програна. Не тому, що ворог сильний, а тому, ви, шановні партнери, дивитесь не туди.
Привіт з України. Будуть питання щодо дій росіян - звертайтесь
Кінець
