А взагалі-то схема з видачею Мордору «на обмін» громадян України - це п'ять.

Ну ладно, зараз це були покидьки, по більшості яких в старі часи плакала б мотузка.

Але сам прецедент - чудовий.

Уяви, завтра всяких хортів і незгодних - тебе, мене ... та хоч пана Яроша з візиткою, закривають за якоюсь «підозрою». Ну, там, за систематичний перехід вулиці на червоний сигнал світлофора. Або за рушничний патрон в горщику від кактуса. Або за підозрою в корупції, тому, що твій «Ланос» - явно корупційного походження, на думку сусіда-алкоголіка в одній шкарпетці і деліріумі.

З прийняттям принтером Верховної Ради низки законів - це буде не складно.

Правда, нас, ніби як - піди візьми. А вже з паном Ярошем у них точно трабли будуть - навіть без візитки.

Але, оскільки - прокуратура наш, поліція наш, СБУ наш, всіляке слідство - наш, а суди, ті точно «наш, кого хочеш ї@аш» - вони впораються, я в них вірю.

Сидіти під «підозрою» можна буде довго. Особливо, якщо, нарешті, як бажають, укоротять руки розгнузданій адвокатській мафії, яка (цука) розвалює в суді і «до», погано зліплені справи, з доказухою з лайна і паличок.

І ось сидимо ми з тобою в камері, поруч з ліжком, де лежить затримана візитка Яроша (з самим то - не склалося), і тут входить група правозахисників в формі, і виводять тебе з речами на вихід. І везуть в аеропорт.

Тому, що росія-мать її, вирішила тебе обміняти.

А ти такий, з виряченими очима - шта ???

А тобі пояснюють, що президент, ось уже практично знову братської держави, погодився звільнити два десятка своїх братніх заручників. Чисто по-братньому.

З заручниками проблем не буде. Окрім самих полонених і в’язнів совісті, їх там брати не перебрати - наших толерантних заробітчан і туристів там хоч скиртуй. Три хвилини на суд - і готовий в'язень совісті. Так що навіть полонених відпускати не обов'язково. І реальних в'язнів, як зараз.

Тим більше, що там з будь-якої людини запросто роблять реального в'язня.

Так ось. Він їх вирішив звільнити. А у відповідь, значить, вимагає тебе звільнити .І мене. І ще список таких, як ти і я. Яких вони, в принципі, військовими злочинцями завжди називали (так на російську переводяться слова "ветеран», «доброволець» і «учасник бойових дій») Але руки були короткі.

А тепер вони тебе, опа! - Звільняють ...

І на просте запитання - «навіщо, бля?» - відповідь вже не обов'язкова. Вищі інтереси. Взаємні домовленості.

Ти, звичайно, кричиш про громадянство, і те, що там тобі, швидше за все, кранти.

Але там, в телевізорі - вже свято. І розмови про «будь-яку ціну». І родичі, яких вже везуть в аеропорт.

І тобі вже, навіть, якось незручно. Та й ніхто не питає - зручно тобі чи ні.

І ти ж теж радий, що людей повернули. А сам думаєш - таааааак ... Яка цікава правова колізія.

І садять нас в літак, пристібаючи пасками і наручниками. І сідаємо ми в якомусь Внуково, куди, в принципі, прилетіли б тільки на бомбардувальнику, і то - чисто відбомбитися.

І везуть нас з тобою в якесь там Лефортово, в супроводі російських космонавтів зі стволами і кийками. А слідом, на окремому панцернику - візитку Яроша, з охороною в костюмах вищого захисту.

І сідаєш ти дупою рівно на нари. І ніхто до тебе не ходить. Тому, що тебе не в полон взяли, не посадили - звільнили. Як Цемаха.

Підстава? Особиста домовленість по схемі «вова + вова». Все, триндець.

А про здоровий глузд ти ще на Батьківщині перестав волати. Тому, що зрозумів - він там помер. Ще коли минулого разу громадян України віддавали (і навіть раніше). І не важливо, з яких мотивів їх, і за якими - тебе.

Тепер так можна.

І поїдемо ми з тобою тихенько кудись під Іркутськ. У кращому випадку. Епізод і статтю нам знайдуть. В крайньому випадку - запитають матеріали у рідної держави. В рамках плідної співпраці.

А якщо не пощастить - повернуть нас Україні. В її східну частину.

Що буде навіть більш законно, ніж «звільнення в росію». Типу, відновлення «статус кво».

Ну, і в очікуванні між підвалом і стінкою, нас з тобою буде втішати тільки те, що візитку Яроша до Лефортово так і не довезли. Відбилася. Пропала з маршруту разом з супроводом і панцерником. Знайшли тільки гільзи, і дві обгорілі шини.

Брр. Фу. Ой ... Насниться ж таке, еге ж?

Кошмар кошмарний.

Або може наснитися? І скоро. Хутряний звірок.

Тому, що початок вже покладено. У всьому.

Ми поки посміхаємося і не віримо. Поки що.

До того, як в двері впевнено постукають.

Виходьте на обмін! З речами.

Хоча, на хлопців наших я б хоч зараз помінявся.

Так що звертайтеся прямо, якщо що.

Гліб Бабіч - Facebook