Попри 1 квітня, якось сумно стало у коментарях - зневіра і ще раз зневіра...

І як тут не зневіритись, якщо моральні уроди у парламенті мріють про те, як "звалити" з країни; більше 40% продовжують довіряти телеперсонажу, який привів до ВР цих уродів; 84% українців готові до обмеження свобод заради "порядку"; на Донеччині повально голосують за "сєпара" з російським паспортом, а на Франківщині кандидат Коломойського чубиться з кандидатом... Коломойського.

Я не люблю пафос. Я ненавиджу пафос. Але подивіться на ці світлини...

➡ На першій - 23-річна Світлана із Острожчини. Коли на полі бою у районі Шумів вівся обстріл з мінометів та снайперських гвинтівок, молода лікарка-реаніматолог рятувала побратимів. Ця тендітна дівчина витягнула пораненого прямо під прицільним кулеметним вогнем.

➡ На другій - звичайна українська дитина. У свої 8 рочків вона не біжить купляти морозиво, а пише листа воїнам і пропонує їм свою допомогу. Велика дяка батькам за таке виховання!

➡ А от на третьому фото - яскрава представниця тих самих моральних уродів, і вона лише доповнює зелену когорту любителів повій, собак за комуналку та корабельних сосен.

Я не люблю пафос. Я ненавиджу пафос. Але допоки у нашій країні є такі медсестри і такі діти - нас не зламати.

Слава Україні!