Фак(т) перший. У Конгресі за зачиненими дверима допитали співробітника Держдепу США Девіда Холмса. Він повідомив про дзвінок між Трампом та американським послом в ЄС Гордоном Сондландом, під час якого останній заявив, що Зеленський "заглядає вам до рота" (в оригіналі "loves your ass" - любить вашу дупу) і зробить "все, що ви його попросите".
Фак(т) другий. Погоджена дата саміту у Нормандському форматі - 9 грудня. Відповідаючи на одне із запитань щодо цієї зустрічі, Лавров заявив: "Це стало можливим завдяки тому, що Путіну вдалось переконати Зеленського піти назустріч Донбасу." Читай: виконати кремлівські хотєлки.
Я не голосував за Зе, але чому так соромно МЕНІ? Після двох Майданів був впевнений, що в Україні живуть сильні, розумні та самодостатні люди. Куди вони поділись сьогодні і чому настільки спокійно спостерігають, як українського президента (я наразі не про прізвище, а про посаду) тримають у світі за трампівську та путінську підстилку одночасно? І чи можна його з легким серцем відпускати у Париж, де він, у кращому випадку, виконає роль українського "експерта" на російському телебаченні, а у гіршому, продовжить робити те, чим займався останні 15 років - грати пародію на президента. І це після того, як від одного прізвища Порошенка у Путіна розпочинався нервовий тремор, а Україна з пристойною швидкістю рухалась в сторону Євроатлантичних структур.
Як ящірка залишає свій хвіст, коли в нього вчепився хижак, так і ми вимушено залишили частину свого тіла для того, щоб вижила ВСЯ Україна. Наразі ж таке враження, що нам знову хочуть пришити старий хвіст та ще й навішати на нього тонни скрєп, лопат з блінами та кремлівських забаганок.
Вистоїмо? Авжеж, і хвіст новесенький відросте. Просто як біатлоніст, що дає маху при пострілі і робить штрафне коло, так і ми періодично кружляємо по закапелках, хоча могли й стріляти влучно, й рухатись швидко. Але такі ще в нас пороблені біатлоністи - що тут вдієш.)
9 грудня має шанс стати точкою неповернення для цієї влади, і треба, щоб вона це зрозуміла. А от що чекатиме Вову на батьківщині після Парижів - лавровий вінок чи йолка, залежить не тільки від нього, але й від нас.
