🍁 Багато раз казав, що Україна та росія у цій війні йтимуть у своїх цілях до кінця, а виграє вирішальну битву той, у кого залишиться більше ресурсів.
▪️Путінський режим у цьому сенсі увійшов до стадії агонії. Це стало наслідком допущеної фатальної військово-політичної помилки. Розумієте, ці йолопи дійсно планували не війну, а спецоперацію. Але вони вляпались саме у війну, і при цьому не з Україною, а з групою найвпливовіших держав світу. Те, що ці держави воюють дистанційно, лише посилює ситуацію.
▪️Весь розрахунок таки будувався на тому, що ніякої справжньої війни не буде. Хотіли налякати натовського їжачка голою дупою, яка в принципі до тривалої війни не готова. Але вийшло інакше, європейці, які багато років дійсно вважали Україну вотчиною росії, раптом показали зуби і випустили пазурі. Тепер кожен зайвий місяць війни працює проти росії, тому що кількість озброєнь, що поставляються в Україну, зростає в геометричній прогресії, підвищуючи боєздатність української армії, а російські ресурси тільки зменшуються.
▪️Мишоловка зачинилася, росія влізла у війну, яку ні практично, ні теоретично виграти неможливо. Істерика в Кремлі та підконтрольних йому ЗМІ нічого змінити вже не може. Такі помилки історія не вибачає. Вона ставить їх у кут. З цього кута у путінської Росії є три виходи:
1) Почати ядерну війну і самогубства, забравши з собою життя більшої частини людства.
2) Продовжити звичайну війну до повної знемоги, очевидної поразки та бунту в тилу.
3) Припинити війну досить швидким, але ганебним для Кремля миром, який пропаганда спробує представити як перемогу та досягнення всіх цілей спецоперації.
▪️В останньому випадку (який є найімовірнішим) агонія триватиме ще деякий час – від кількох місяців до кількох років (найвирогідніше, до двох), – після чого режим скінчиться. Еліти не пробачать путіну переляку і мститимуть за пережитий страх. За будь-якого розкладу росія входить у зону турбулентності, з якої цілою їй не вилетіти.
Найбільше у цій ситуації радує те, що Україна стає (вже стала) найбільшою руйнівницею міфів 21 сторіччя.
Найбільший тягар на серці у тому, якою ціною це робиться.
Ще раз хочу схилити голову перед ЗСУ та перед всіма українцями, які наближають цю перемогу.
Прорвемось.
