Історичні світлини.
Українець Тайхо Кокі (Іван Боришко): геній сумо.
* * *
Хоча японська національна боротьба сумо не представлена на Олімпіадах, в Японії вона є найпопулярнішим спортом. А найсильніші борці – йокодзуни – є кумирами нації.
Цікаво, що найвідоміший сумоїст ХХ століття Тайхо Кокі, справжня легенда і народний герой Японії, син українця. Його українське ім’я – Іван Боришко.
Тайхо Кокі (1940 – 2013) є 48-м йокодзуною. Він здобув це почесне звання у віці 21 року, наймолодший за всю історію сумо. Названий «великим йокодзуною 20 століття». До січня 2015 р. був єдиним сумоїстом, який виграв Імператорський кубок 32 рази.
Його батько Маркіян Боришко походив з невеличкого села Рунівщина за 150 км від Харкова. В 1900 році юний Маркіян переселився на південь острову Сахалін у складі групи українських переселенців. 1905 року, після російсько-японської війни, Південний Сахалін перейшов до Японії.
1925 року Маркіян опинився у південносахалінському містечку Одомарі (тоді префектура Карафуто, тепер місто Корсаков). А за три роки він одружився з японкою Ная Кійо, вчителькою з пошиття європейського одягу, яка працювала в місцевій ткацькій крамниці. Маркіян і Кійо заснували власну молочну ферму. Від їхнього шлюбу народилося троє синів і донька. Майбутній сумоїст Ная Кокі (прізвище Тайхо, що означає «Великий Фенікс», він візьме пізніше) був наймолодшим.
Під час Другої світової японський уряд став проводити жорстку політику щодо іноземців, тому 1943 року, за підозрою в шпигунській діяльності, поліція розлучила Маркіяна Боришка з сім’єю і помістила його в резервацію в селі Мікінай. Остаточно зв’язок з родиною було розірвано 1945 року через окупацію Сахаліну військами СРСР. Як і більшість японців, дружина Маркіяна з дітьми мусила рятуватися втечею на батьківщину (Хоккайдо, Японія), а Маркіяна нова влада туди не відпустила.
Три роки він працював перекладачем з японської в органах радянської контррозвідки, поки 1949 року за сфабрикованою справою про «антирадянську діяльність» його знову позбавили волі на 10 років. 1954 року Маркіян був амністований, працював сторожем Сахалінського обласного музею і помер 15 листопада 1960 року від запалення легень у Южносахалінську, нічого не знаючи про долю родини й успіхи сина. За іронією долі, саме того року Тайхо Кокі перейшов до мукууті (вищого дивізіону сумо) та виграв свій перший Імператорський кубок.
Коли його дружина Ная Кійо 1945 року повернулась додому, батьки відмовилися від неї як від жінки, що була заміжня за «шпигуном і росіянином». Через ці події малолітній Тайхо Кокі не запам’ятав батька, а матір ніколи не згадувала про нього, боячись за долю своїх дітей. Родина була змушена постійно мандрувати по Хоккайдо в пошуках заробітку.
В 1956 році Ная Кокі почав займатися сумо. Успіхам сприяла батьківська кров: хлопець мав незвичний для Японії ріст у 185 сантиметрів. Звідси й прізвисько «Великий Фенікс». Його вчителі казали: «З таким розмахом рук ти не просто йтимеш до перемоги, а летітимеш». До того ж, гени подарували відносно худорляве тіло. На початку кар’єри сумоїст важив якихось 75 кілограмів, а тому перемоги доводилося здобувати не силою, а технікою.
Згодом борець набрав ще 60 кілограмів, став дужчим, але й своїх прийомів не забув. Це поєднання зробило його непереможним і забезпечило 32 імператорські титули. Він – єдиний сумоїст, який перемагав на турнірах щороку протягом 12 років. До того ж, йому вдалось провести серію з 45 боїв без жодної поразки. Мала бути й 46-та перемога, але суддя помилився, після чого сталася безпрецедентна подія: в сумо ввели відеоповтори суперечливих моментів.
Залишивши ринг (1971), Тайхо відкрив власну школу сумо. Потім працював у Федерації сумо на різних посадах. 1977 року він переніс інсульт, ліву сторону тіла паралізувало, проте борець зумів перемогти хворобу та відновитися.
Бої принесли Тайхо Кокі багатомільйонні статки і статус національного надбання. Його обожнювали всі: чоловіки захоплювалися видовищними боями; жінки через незвичну зовнішність вважали його найгарнішим чоловіком Японії, а діти у своїх рейтингах ставили його ім’я перед улюбленою грою тамагочі.
Я мав честь бути особисто знайомим з цією непересічною людиною і навіть брав участь у підготовці його відвідин України. Але, переймаючись здоров’ям спортсмена, лікарі не рекомендували йому залишати Японію. Проте, сумоїст відправив свого помічника у батьківське село Рунівщину зробити декілька фото і привезти йому рідної землі.
Тайхо Кокі помер від серцевого нападу у січні 2013 року.
Off!
