Дивовижний феномен в часи пандемії - самопроголошені "борці з панікою". Люди закупають продуктів на два тижні, щоб мінімізувати відвідування громадських місць - "борці" демонстративно закочують очі.
Колега ретельно регулярно миє руки - "борці" радять "не панікувати, а просто дезінфікуватися прийомом горілки". Людина після повернення з закордону йде на добровільний карантин на два тижні? "Борці" висміюють "панікера". Пандемія, на думку "борців", це змова китайців/американців/всесвітнього уряду, яким для досягнення своїх цілей обов'язково потрібно змусити Петра з третього під'їзду сидіти вдома і не заважати їх підступним планам.
Так у суспільній свідомості здорове відчуття страху починає підмінятися вигаданою "панікою". Але це дві суттєво різні речі. Страх це емоція, що виникає при сприйнятті свідомістю небезпеки і покликана мобілізувати людину вжити заходів безпеки. Емоція страху наявна у тварин і людини сотні тисяч років з дуже простої причини. Вона брутально ефективно справляється зі своїм головним завданням - вберегти власника від дурної смерті. Випадково впасти з великої висоти. Опалитися, граючись з вогнем. Чи бездумно тусити по всьому місту в розпал найбільшої за сотню років пандемії.
Страх не наша проблема - наша проблема тотальний пофігізм. Наша проблема це пікніки і натовпи людей в парках в перший же теплий весняний день. Це людина, яка преться на роботу хвора. Це організації, що в 21 столітті наполягають на присутності робітників в офісі, навіть тоді, коли всю цю роботу можна робити онлайн. Це співробітники з виданими компанією масками, які вони носять на шиї, бо їм темно дихати. Це громадяни, які не можуть хоча б на кілька тижнів поставити на паузу вечірки, соціалізацію та походи до церкви.
Саме тому багато світових лідерів звернулися до громадян, щоб підкреслити серйозність ситуації. "Багато родин втратять любимих" - говорить прем'єр Великої Британії Борис Джонсон. Меркель попередила, що захворіти на новий коронавірус може більшість німців. Прем'єр Італії назвав епідемію найбільшим викликом для країни з часів Другої світової. Бо світові уряди знають, що паніка вбиває. Але ще більше вбиває пофігізм.
