Стрічка новин схожа на фентезійну книжку чи якійсь фільм Marvel.

Ось зло. Ось добро. Сили добра спочатку вийобуються і сваряться, але потім плюють на власні справи та амбіції, об‘єднують зусилля і перемагають. А зло, навпаки, спочатку організоване, а потім розвалюється, немов весняна крига. Добро спочатку відступає, а зло перемагає, але в якійсь момент, момент найтяжчий, добро переходить у контратаку і перемагає.

Скільки разів ми бачили такий сюжет? Тисячі, сотні тисяч разів? Це і «Володар Кілець», і «Гарі Потер», і «Хроніки Нарнії», і десятки коміксіав, і фільми про Бетмена, про Супермена, про кого завгодно – нескінченне повторення сюжету. Добро слабше, але йому нема чого втрачати, і воно перемагає. Зло сильніше, але отримає лише поразку.

Але у цьому, в нашому сюжеті стільки подробиць, що я б не повірив у них і сам, якби не був безпосереднім учасником одних подій і не знав з перевірених джерел про інші. Такі деталі більше пасують книгам фентезі, аніж реальності.

Але це було.

Беззбройні люди зупиняли танкові колонни.

Майже беззахисні проти військового човна прикордонники посилають цей корабель під три чорти, а точніше нахуй.

Битва під Крутами відбувається знов у тому ж місті через сторіччя, але перемогу святкує українська сторона.

Селяни, що цуплять танк на тракторі. Камази автоматів, що вигружають киянам зброю так само, як Арагорн роздавав народу мечі при Хельмовій Паді. Палаючі міста. Кадія стоїть.

Я не вірю до кінця, що це відбувається саме так. Але це відбувається. Тут і зараз.

Українці роблять реальність неймовірнішою за вигадку.

Це – мій народ. Моя нація. Моя неймовірна гордість.

Це наші.