Ці довбойоби таки збираються прориватися до Києва. З якою метою – мені ніхуя не зрозуміло, бо шо в полі горіти, що в місті наче однаково. Коли вони там на другий чи третій день великої війни прорвалися до станції метро «Берестейська», то їм там не сподобалось. Ну принаймні ми так припускаємо, бо те що залишилось від туристів не могло говорити. Як воно поговорить, якщо воно кебаб.
Коротше, поки що вони стягують те, що ще нерозпижжене нашою артою і авіацією, але шось штурмувати не поспішають, бо ссуть коли страшно. Білоруси шось теж ніхуя не атакують, але з‘явилася інфа, що можуть підтягнути аж тисячу росіян з Придністров‘я. Який в цьому сенс, окрім як дати погратися нашій одеській групі військ, яка вже томиться від нудьги – незрозуміло.
З оточенням Чернігова не виходить, Миколаїв хуяриться у передмістях, Суми хуяряться теж, Харків не оточено, наші рубляться по всіх напрямках. Найважче зараз оточеному Маріуполю, але там всередині хороші пацани, і вони дають джазу з усіх сил.
Багато українців перебувають фактично у заручниках росіян. Це стосується і мешканців Маріуполя, і Донецької і Луганської областей, і Криму, і частин Херсонщини, Миколаївщини, Київської землі, Харківської, Запорізької, Сумської, Чернігівської, Житомирської областей. Росіяни контролюють і використовують для тиску на світ дві атомні станції.
Але це ненадовго. Ми щодня перемалуємо сотні кіло орчатини, а вони, як ресурс, мають тенденцію закінчуватися. ЗСУ, НГУ, поліція, добровольці — всі зайняті цією справою. І скоро ми звільнимо всі наші міста. Всі до одного.
Ми переможемо. Це невідворотно.
Тримайте стрій, їбаште як можете, а можете ви все.
Погнали.
