Це текстова версія мого
Чому ідея тарифних війн популярна?
Глобалізація і її наслідки для США мають вирішальний вплив.
Хоча глобалізація стартувала з великих географічних відкриттів і остаточно закріпилась у індустріальну добу, саме в кінці ХХ століття, зокрема завдяки ролі президента Рейгана, сформувався сучасний глобальний ринок праці, капіталу, товарів і послуг.
Завдяки глобалізації виробництва та переміщенню виробничих потужностей у регіони з дешевшою робочою силою. І хоча ця модель дозволила сотням мільйонів людей вирватися зі злиднів, частина американських «синіх комірців» втратила економічну захищеність.
Якщо коротко - корпорації і фінансовий сектор від глобалізацїі виграли, а ось “сині комірці” - ні. Бо соціальний розрив між багатими та середнім класом у США зростав. Відсутність належної соціальної політики для переорієнтації працівників на нові спеціальності посилила невдоволення. Тому соціальний запит у США на «Повертаємо заводи назад» обʼєктивно існує. Це суміш ностальгії і страху за майбутнє.
Аргумент про «від’ємний торговельний баланс» тут взагалі маніпулятивний, адже США компенсують дефіцит у товарах надприбутками від капіталу, технологій та послуг. Тож питання в розподілі прибутків “від глобалізації”, які концентруються у США.
Трамп та його команда використовують цю невдоволеність. Але воно так не спрацює. Для США це все не гарантує повернення виробництв. Адже подорожчання товарів і взаємні санкції можуть зменшити попит і послабити експорт.
Світова економіка надзвичайно взаємопов’язана, а ланцюги постачань вразливі. Тож удар по імпорту через високі тарифи може не лише підживити інфляцію, а й порушити цілі ланцюги виробництва. Зростання цін та падіння попиту можуть пригнічувати і виробництво, і експорт одночасно.
Відповідно, якщо тарифи спричиняють загальне зростання цін і зменшення купівельної спроможності, то в США не буде передбачуваного “буму” промисловості.
Це все може призвести до тривалої рецесії.
Тарифні війни в геополітичному контексті.
Трамп і його оточення можуть мріяти послабити економіки конкурентів (Китай, Німеччину тощо) з розрахунком «Якщо всі програють, Америка програє менше за інших».
Проте глобальний розвал ланцюгів постачань та торгівлі може призвести до світової рецесії, оскільки і так є наслідки від COVID-19, війни в Україні та інших конфліктів.
Зниження цін на нафту і газ.
Ринок очікує загального спаду попиту, тож ціни на енергоресурси (нафта, газ, вугілля, метали) падають. Для Росії це надзвичайно болісний удар, адже вона не має інших великих джерел надходження капіталу, крім продажу сировини.
З іншого боку, руйнування ланцюгів постачання може призвести до продовольчих криз і зниження рівня життя. Це призведе до зростання нестабільності, особливо в країнах з крихкими економіками (Африка, Близький Схід, Латинська Америка). Можливі нові хвилі міграцій, протестів та конфліктів. У Європі посилюються позиції радикалів на тлі економічних потрясінь.
Для України ця історія - і ризики, і можливості.
Поглиблення розриву між США та їхніми партнерами може стимулювати регіоналізацію торгівлі, особливо в Європі та Азії. Це відкриває вікно можливостей для українських експортерів. Водночас Україні невигідна глибока рецесія в Європі, бо це може посилити політичні ризики і посилити популістів.
Що далі?
Маленька переможна війна?
Якщо американці відчують різке погіршення життя, Трамп може шукати «швидку перемогу» на полі бою (Іран, інші гучні конфлікти), аби виправдати введені тарифи як підготовку до зовнішнього зіткнення. Подібні авантюрні кроки додатково розхитують світову безпеку.
Що робити нам?
Зміцнювати співпрацю з ЄС та іншими потенційними партнерами (Туреччина, країни Близького Сходу, Індія, Південно - Східна Азія, Африка).
Єдність з Європою залишається ключовим чинником для української безпеки та економічної стабільності, особливо коли Трамп і Ко роблять більше трешу.
Дякую за увагу!
