Понеділкову хвилю ракет і дронів-камікадзе по Україні ворог не обов'язково скрупульозно готував упродовж багатьох тижнів.
ТЕС зазвичай нікуди не зникають, ТЕЦ теж стаціонарні. Куди йшли іранські Shahed-136 у бік Канева, теж зрозуміло.
ДСНС виклала фото з гасіння пожежі, там, ймовірно, понижувальний трансформатор, влучення по ТЕЦ у Києві з характерними білими клубами – удар завдавали по генерації тепла, пари й енергії.
Швидше за все, працювали не лише по ЖКГ і генерації — били по РЛС, пускали хибні цілі, генерували перешкоди, щоб не дати підняти додаткові оглядові радари та погасити чергові.
Кремлю терміново потрібна була духопідіймальна картинка, щоб заповнити тривожну паузу між перегрупуваннями, тактичним вирівнюванням ліній фронту і вибухами на мостах, побудованих за технологією купола над АЕС, здатними витримати влучення літака.
Імовірно, ціль РФ – фрагментувати єдину енергетичну мережу України на ізольовані острови. Бити одночасно і по теплових станціях генерації, що використовуються для маневру в час пікових навантажень; і по знижувальних вузлах, які отримують енергію із системи та розподіляють її по розрізнених споживачах.
Великий знижувальний вузол, він завбільшки з двоповерховий будинок – по ньому простіше влучити радянськими ракетами зі зберігання.
Ремонт таких речей триває не день і не два, влучення в заповнені мастилом ємності або машинні зали можна усувати тижнями. Судячи з географії прильотів (Ладижинська ТЕС у Вінницькій, Вільногірськ у Дніпропетровській областях, київські ТЕС), це операція стратегічного рівня.
Ми вмикаємо численні потужності, що залишилися після СРСР, резервні генератори, розподіляємо потужність, ремонтуємо пошкодження і не даємо впасти системі.
За рахунок добре оснащеної ДСНС, розвиненого виробництва всередині країни, ефективності ремонтних бригад і рятувальників нам поки що вдається уникнути блекауту.
Масові прольоти КР банально перевантажують канальність у ЗРК – територія величезна, і ми не можемо організувати щільну об'єктову ППО, щоб гарантувати збиття.
Хоча половина від випущених ракет, навіть з огляду на хибні цілі, – це чудово.
Знищення крилатої ракети стародавньою радянською «іглою» мобільної групи, хоча ракета лічені секунди перебувала в зоні її ураження, – теж чудово.
Мобільні групи з ПЗРК на пікапах, оснащені трейлерами чи бусами зі спальними місцями, щоб розрахунок міг жити там узимку, працюватимуть і зможуть знизити навантаження на витрату виробів до радянських комплексів, яких ми не виготовляємо.
Та й просто вразити «калібр» вартістю 6 млн доларів «стінгером» за 70 тисяч – хороша математика.
Так, росіяни вчиняють терор – б'ють по критичній інфраструктурі, цілять у туристичні пішохідні мости в густонаселеній зоні, випускають ракети по виробництву тепла та пари напередодні зими, убивають людей на вулицях, працюють по бригадах, які розбирають завали.
Але енергетика – це ще й тил, транспорт, стабілізовані поранені та їхнє лікування, виробництво харчування, ремонт і випуск техніки – усе те, що може дуже впливати на ефективність бойових дій і дуже зав'язане на генерацію.
Не ігнорувати сигнали тривоги, контролювати потужність електроприладів у період із 17-ї до 22-ї та мати простий план на випадок блекауту взимку – програма мінімум для будь-якого українця у 2022/2023 році.
Війна ніколи не була веселим заняттям, а тяготи і злигодні супроводжували її від перших людей до наших днів.
Але ми вистоїмо і переможемо, попри те, що десь немає електрики, а росіяни, порушуючи всі звичаї війни, луплять ракетами по рятувальниках, які розбирають завали.
Бо ще жодну країну не вивели з війни чотири десятки, хай навіть дуже точних, півтонних бомб на добу.
