9 березня 2020 року назавжди увійде в історію як дата початку судового розгляду справи MH17.
У даному судовому процесі йдеться про притягнення до відповідальності конкретних осіб, винних у збитті літака.
Це – кримінальне провадження, і на лаві підсудних – місце для фізичних осіб, які обвинувачуються у вчиненні певних протиправних дій. І безперечно, цей суд, якщо дійде висновків щодо винуватості таких осіб, зможе визначити їм покарання. Саме з метою встановлення усіх обставин справи та ролі кожної з осіб і відбувається цей процес.
Незважаючи на фізичну відсутність обвинувачених осіб у судовому засіданні, у суду є всі необхідні інструменти для встановлення істини. Було б як раз несправедливо припиняти процес лише через те, що обвинувачений відмовляється з’явитись у залі засідання. Багаторічна судова практика напрацювала механізми, які дозволяють судам працювати в таких умовах і виносити вироки.
І вироки будуть реальні. Вони також мають бути виконані, але не можна виконати вирок, якого не існує. Тому цей процес – не перший, але і не останній крок до фактичного притягнення винних до відповідальності.
А це – важливо для родичів загиблих, для країн, громадяни яких загинули, для усього світу, який став свідком цієї жахливої трагедії.
Збиття МН17 – це трагедія і реакція на неї, відповідь, лежить у кількох юридичних та політичних площинах. Тому, поряд із процесом в національній юрисдикції Нідерландів, розглядається і справа проти Росії як держави.
Так, збиття МН17 є важливою складовою нашого позову в Міжнародному Суді ООН на підставі Міжнародної конвенції про боротьбу із фінансуванням тероризму.
Крім того, Нідерланди та Австралія у жовтні 2018 року формально висунули обвинувачення РФ у зв’язку з її роллю у збитті МН17. Зараз тривають тристоронні консультації, і якщо їх результати не будуть задовольняти сторони, цілком вірогідно, ми можемо стати свідками нового судового процесу проти РФ у МС ООН, ініційованого Нідерландами та Австралією.
Росія вдається до вигадування неймовірних історій, коли йдеться про збиття МН17 і ця брехня, загорнута в обгортку пропаганди – ознака страху. Страху визнати вину, взяти відповідальність. Але час розставить крапки над «і». Гучні міжнародні справи рідко знаходять миттєве вирішення. Можна згадати справу Локербі, коли відповідні компенсації було виплачено за 20 років після трагедії.
