Я оптиміст і завжди сподіваюсь на краще. Проте, наразі буде текст, який скоріше реалістичний, аніж оптимістичний.
Одразу скажу – ми повинні тримати у голові позитив, але моделювати свої дії, виходячи з найгіршого варіанту. Куди ще гірше, спитаєте ви, і будете праві. Але тут треба розуміти одну беззаперечну річ: у війні з таким військовим монстром, як росія, ми не переможемо самотужки – у нас для цього апріорі немає ресурсів. Але є підтримка світу і впевненість у своїй правоті.
Давайте детально розглянемо таку складову, як «підтримка світу» у найбільш песимістичній перспективі.
Розпочну з хорошого. У нас буде чим воювати у цьому році. Є інформація, що до середини квітня пакет допомоги Україні у прийнятному для нас вигляді буде схвалено Конгресом до середини квітня. Вся потрібна зброя, включаючи ATACAMS 300+, вже фактично завантажена на потрібний транспорт і на початку травня буде у нас. Авіація трохи пізніше, але теж буде. Враховуючи вищезгадане, у нас є шанс цього року не тільки втримати фронт, але й відвоювати певну частину своїх земель.
На цьому хороша частина міжнародної складової закінчується.
Почнемо з Трампа.
Європейські оглядачі дуже песимістично налаштовані з цього приводу. Наприклад сьогоднішня Süddeutsche Zeitung стверджує, що «Протягом останніх семи з половиною десятиліть США були вірним і надійним союзником європейців весь цей час — іхні війська та ядерна зброя і сьогодні гарантують безпеку Європи. Але більше не можна вважати, що Америка, як і раніше, зацікавлена в Європі, що на її плечі, як і раніше, лягає половина військової могутності НАТО. Якщо у листопаді на президентських виборах у США переможе Дональд Трамп, який захоплюється Путіним та вважає натовських партнерів паразитами, ситуація з безпекою Європи кардинально зміниться. Тоді більше не буде держави, що захищає, і європейці виявляться підвішеними на трапеції без сітки».
А оглядач Гідеон Рахман стверджує у The Financial Times, що обрання Дональда Трампа на другий термін поставить західний альянс у безпрецедентно тяжке становище. Зміни в політиці, які можуть бути ініційовані Трампом, такі як повна відмова від підтримки України або вихід США з НАТО — це лише один із можливих шляхів до досягнення цілей Росії.
Іншими словами, ніхто не знає, як поведе себе Трамп – мало того, складається таке враження, що він сам цього не знає. Можна звичайно згадати, що напердодні війни Трамп надав Україні Javelins та вимагав від ЄС збільшити витрати на оборону НАТО. Він же називав неприйнятним потік «трубопровідних доларів» до Росії з країн Європи у контексті Північного потоку, називаючи Німеччину «заручницею» Росії. А в момент подій у Солсбері навколо Скрипалів вислав найбільшу з усіх країн Заходу кількість російських дипломатів.
Тобто, існує теоретична ймовірність того, що Трамп може бути навіть більш рішучим, аніж передбачуваний для всіх Байден. Такий шанс дійсно є, але, з огляду на нинішні заяви Рудого Лиса, він мізерний і прагне до нуля. Є певна надія, що одне з чотирьох судових справ, які наразі ведуться проти Трампа, закінчаться зняттям його з виборів – тоді безумовним республіканським фаворитом стає Н.Хейлі – ідеальний варіант для України. Дозволю допустити, що цей варіант навіть кращий для України, аніж переобрання на новий термін Байдена. Але стоп - ми домовились у цьому тексті розглядати НАЙГІРШІ сценарії. Просто для того, щоб бути до них готовими.
У другій частині перейдемо до Європи.
