🍁 Основою, на якому будувався сучасний західний світ в останні 50 років, були міжнародне право та глобалізація.

Формування післявоєнного права було досить простим з огляду на те, що Друга світова об`ємно висвітлила що є зло, а що є добро. І гарантами цього «добра» виступили країни-переможці, які й зайняли місце постійних членів РБ ООН.

Що стосується глобалізації, то засади її сучасної моделі почали активно розвиватися з початку 80-тих років минулого століття. Саме тоді відбувся поворот до неоліберального варіанту виходу з економічної депресії. Цей процес напряму був пов'язаний з розвитком міжнародної торгівлі і глобального розподілу виробництва товарів і послуг за рахунок скорочення бар'єрів у міжнародній торгівлі.

Мало того, після розпаду СРСР, Захід всіма силами намагався затягнути росію в орбіту цивілізованого світу. Тоді ще не усвідомлюючи, що це неможливо апріорі – московія за своїм генним покликанням не здатна бути ні демократичною, ні цивілізованою.

Потім вже путінська росія почала активно підживлювати ультраправі та ультраліві течії, які на фоні економічної та мігрантської кризи Західного світу, набули політичної сили. Після початку війни в Україні, яка показала обмеженість можливостей Заходу у виробництві зброї через соціалізацію власних бюджетів, проблеми тільки посилились. Люди на Заході жили заможно, але країни поступово втрачали імунітет до військового спротиву. Росія ж нарощувала війські м`язи за рахунок нафтодоларів, які йшли з того самого ліберального Заходу. Таким чином, на тлі війни в Україні, світ підійшов з цілою купою проблем і з незрозумілими перспективами українсько-російської війни.

У такій обстановці і переміг Трамп, який дав зрозуміти, що США мають намір згорнути глобалізацію та відновити американське домінування за рахунок жорсткого тиску на конкурентів. А також за рахунок можливого приєднання нових територій - як то Гренландія або Канада. Таким чином, країна, яка стояла біля витоків процесів глобалізації, тепер може стати тараном, який її знищить в ім'я своїх економічних та політичних інтересів, заодно і скинувши з себе пута міжнародного права.

Якщо ви мене читаєте, то про те, що міжнародне право можна забути, я почав писати багато місяців назад. Яке, до чорта, міжнародне право, якщо генсек ООН – його головний гарант – їде в Казань на збіговисько путіна, а постійний член РБ ООН – є головним руйнівником цього права?

Поки що зовсім незрозуміло, як діятимуть США - чи почнуть вони торговельні війни зі своїми основними конкурентами (включаючи Китай та ЄС), чи спробують «розширити ринки збуту» військовою силою, як це практикувалося за часів колоніальних імперій - Трамп вже прямо казав про таку можливість. Але найбільш небезпечний варіант - це розділ сфер впливу США з Китаєм та росією на тлі ігнорування європейських проблем, включаючи нашу війну.

Однак, для України один висновок вже очевидний – базис, на якому країна вибудовувала свою позицію – «захист миропорядку, заснованого на правилах», з приходом Трампа йде в минуле. А тому годі вже про міжнародне право – єдине, що ми зараз можемо запропонувати новому правопорядку - це поклади корисних копалин, буферність свого географічного розташування та сильну армію, завдяки якій Україна може стати «фронтиром» західного світу.

І останнє – треба якнайскоріше вибиратись з цієї війни. Але не шляхом капітуляції і не шляхом сліпого слідування американо-російському «договорняку» - за гарантії безпеки та подальше насичення України сучасною зброєю треба боротись до останнього. Але треба пам`ятати: все йде до глобального перерозподілу всього – ресурсів, впливу, інтересів. Це прикро і несправедливо, але справедливості найближчим часом точно не буде, і країна, яка перебуває у стані війни, автоматично стає вкрай небезпечним місцем, де з'ясовуватимуть стосунки одна з одною далекі та близькі держави.

А тому в наших інтересах якнайшвидше вийти зі стану війни та стати частиною глобальної «сдєлкі» про все – від безпеки до сфер впливу. І пристати у цьому «ідеальному штормі» до правильної сторони. Тоді виживемо.