Загалом мене дуже сильно їб@нула Буча (це узагальнююча назва того що сталося, я маю на увазі всі містечка та села де побувала російська нечисть).

При тому, що я в принципі була в курсі, що відбувалося і відбувається на Донбасі. Про закатованих і вбитих, одними з перших були Рибак і Поправко.

І я все пам'ятаю.

Але мене все одно укрило настільки, що я досі переживаю це як особисту втрату.

Перша хвиля змінилась наступною, коли зараз відбувається ексгумація тіл.

І ще знаходять нові і нові останки.

Мене криє, коли я думаю про те, що довелося побачити дитячим очам під час окупації і як це вплине потім на подальше життя тих, хто вижив.

Я не знаю, що ще має статись, щоб наш нарід нарешті виробив імунітет від російської зарази.

Яке ще потрібно щеплення?

Я розумію те, що користуючись моментом, можна випиляти левову частку росіянщини з нашої держави - назви вулиць, пам'ятники, контент, книговидання, кіно та стендап шоу, російську мову в школах, ну і ще б хотілося російських лібералів та різного пошибу "експертів" та нєтакіхрсскіх гнати сцяними ганчірками (ті хто їх сюди впарює аудиторії теж можуть іти нхй).

Дерусифікація у великій мірі не має нічого спільного з демократією.

Це жорсткі міри, які багатьом не подобаються.

Але якщо раніше ставлення до цього особисто у мене було більш врівноваженим, то зараз у мене бажання тупо робити у відповідь на варнякання фізичні зауваження.

Бо ви Z- аїб@ли. Саме з букви Z.

Це питання виживання і безпеки.

Мені також цікаво, чи з'являться нарешті у нас політики, хто наважиться вголос внести на обговорення до повістки дня в суспільстві, таку річ, як паспорти негромодянина.

Я розумію, що всім тиснуть електоральні ризики, але суспільний запит на це зараз високий, як ніколи (звісно, я можу помилятись, але щось мені підказує що ні).