Читаю стєнанія рсн на скрінах.

І вони там стонуть про гібєль отєчєства, як їм горько і протівно.

Ну або про те, як вони чекають ядерного удару "по центру прінятія рєшєній".

І от знаєте, якщо взяти всю їхню вєлікую літературу, то там скрізь ось такі пздстраданія.

Спочатку замість того, щоб нормально собі жити, піть чай в бєсєдкє і хруст французькой булкі, і обсуждать якусь екзистенцію, періодично вигукуючи "Зіна, а прінєсі-ка нам єщьо водочкі", натомість пхають свій пятак у якусь війну.

Там отримують тягла і далі вже плачуть про "гібєль отєчєства".

Ну особливо йобнті трєбуют "отвєтний удар" бо дуже страждає їхня імперська пиха.

Воно і чєловєчішко-то сильно так собі, жидєньке таке (рідке - по нашому).

Якщо по одинці, то моль, яка нічого з себе не представляє, але дуже хоче домініровать над сусідами.

Нажертись водочкі, натворити хйні, казніть царя (кстаті Вова, час замислитись прийшов), а потім камлати про отєчєство.