Дивні коментарі російських змі, що донька фашиста дугіна померла як воїн.

Чомусь згадався інший непотріб типу чічєріной, сімоньян, порєчєнкова, які теж для незрілих мізків можуть видатись героями чи воїнами, на якомусь своєму фронті.

Реальність така, що за останні півроку ніхто з росіян не помер як Воїн. Всі померли з іншим визначенням. Щоб померти як Воїн, треба й жити, як Людина, хіба не так? Як мінімум не брати чуже.

Для дугіних - не шастати по чужому Маріуполю. Не вештатись чужою Азовсталлю. Не роззявляти рота на українських героїв. Не називати себе філософами, бо фашизм - це злочин, як він є. Воїнів у фашизмі бути не може.

Взагалі, чхати на таких персонажів.

Я останнім часом намагаюсь зрозуміти для себе: сирени в Криму, вибухи в Курську чи Бєлгороді - це вже справедливість, чи ні?

Дивлячись ролики з Керчі та Севастополя, розумію, що їм на відміну від нас, дуже щастить. Бо в них не буде Бучанської різанини. В них не буде гвалтувань дітей (це якщо самі це не зроблять). В них не буде масових поховань цивільних в братських могилах.

Їм дійсно дуже пощастило.

Бо з нашого боку - ті самі Воїни, якими дугіним ніколи не стати.

А всім російським пропагандистам земля бетоном.