Ця зараза не збивається. Вона летить на тебе, і ти її мовчки, або з матюками, приймаєш. П'ять, шість вибухів. Вісім, десять. Цивільні, не цивільні - їм байдуже.

Так вибухав термінал Нової пошти, коли загинули люди.

Так руйнуються підприємства.

Так потрапляють під обстріл житлові будинки.

Так "спить" моє місто.

"Весело".

С-300.

Частина їх не долітає і розривається над територією Бєлгорода. Більша частина долітає, і зупинити її неможливо. Ми всі просто розуміємо, що воно долетить і вибухне.

І знову доведеться прибирати, відновлювати пошкодженні комунікації, лагодити труби, вставляти фанеру в вікна. Вчитися в підземці. Вчитися взагалі жити. Працювати. Не звертати уваги. Повертатися.

Помирати.

Не без того.

Місто Харків цієї ночі.