"А що, так можна було?" - вони привчають електорат до такого лозунгу.
Тому й ламають звичні традиції, започатковують нові правила, їх же самі не виконують, ставлять все з ніг на голову й кажуть: "так, можна було!"
Бо начебто старі "еліти" були надто консервативними, ми нове покоління, треба все старе зламати й не боятися бути іншими.
Але виявилося, що "інші" - зовсім не означає, що повинні бути тупими.
Смішними - можна, але не тупими.
Не тут. Не у владі. Не під час війни. Не під прискіпливим поглядом людей в Україні, які підчас знають та вміють більше, ніж "слуги народу".
Ні, ось ТАК не можна було.
Наплели, накрутили вже собі на кілька довічних, мабуть - і за зраду, і за саботаж, і за втрату Україною інвесторів, і за розкрадання бюджетних коштів, і за корупцію.
І за покриття своїх злочинів.
Тепер, доки кожний з них буде при владі чи просто "на слуху" - буде асоціюватися з речами, досить болючими для суспільства.
Хтось із них - з високою комуналкою.
Хтось - з низькими пенсіями.
Хтось з проваленим процесом боротьби з ковідом.
А хтось - зі злитою спецоперацією по вагнерівцям.
Ось такий він - "ефект Барбари Стрейзанд".
(вибачте за русизми, якщо вони є).
