Уявіть, що ви готуєте вечерю. Обрізаєте цяточки на овочах, хвостики. Виймаєте з курки непотріб. Чистите картоплю. Все зайве, відрізане, счищене ви збираєте до купи та шмякаєте в сміттєвий бак.

Бо майже завжди є щось зайве і непотрібне. Я не знаю, у що кожен з вас вірить, але хто би не створив людство - йому теж кудись потрібно було кинути непотріб.

Він, чи вона, чи воно - кинуло ізраїльтян, наприклад, в пустелю. Бо вірило у внутрішню силу цього народу. На тобі, каже, випробування, бо через них ти станеш сильніший.

Кинуло українців на чорнозем. На тобі, народе-працівник, добру землю, бо ти заслуговуєш на добрі результати своєї праці.

Кинуло кожного туди, де, як йому, чи їй здавалося, кожен з народів зможе отримати те, що йому потрібно. Японцям багато риби і рису, європейцям м'який клімат та спокійне довкілля. Я не знавець нюансів аж кожної країни, можна за вашим бажанням розписати, які народи і як скористалися наданим.

Але ж був і непотріб... Ну куди його шмякнути? В пустелю, щоб став сильнішим? - А він дійсно зможе правильно скористатися силою? Або ж хоча би здобути її, цю силу?

На острови, щоб створив свою неповторну культуру та атмосферу? - А у нього достатньо для цього культури внутрішньої?

У м'який клімат та спокій, щоб спокійно створював комфорт і якісні речі? - А чи є у нього в цьому потреба? Створювати щось для людей? Для світу?

Наче й кинули ці залишки та обрізки на непогану землю. Де в принципі є все і трохи більше. Мабуть, в останню мить, в якості експерименту. Але не всі експерименти бувають вдалими. Навіть у нього чи неї.

Бо ж стали сильнішими? Ні.

Стали культурнішими? Ні.

Стали працьовитішими? Ні.

Стали створювати щось корисне для світу? Ні.

Тут наче і вечерю не приготуєш без залишків. Але ж і місце їм - лише сміттєвий бак, і не більше. Бо ж не варто переоцінювати те, що для цього не створене.