Росіяни звикли до того, що адекватні країни не здатні вести себе так само жорстоко, як російська "армія". На це робився і робиться розрахунок.

Що "х@хли" не будуть бомбардувати цивільних - а росіяни ж будуть.

І роблять це.

І на цьому базується їх уявлення про те, хто на що здатен. Хто на скільки далеко зможе зайти. І поки одні рівняють з землею житлові будинки - інші послідовно можуть й далі доводити, що вони "не такі".

Але ж так можна ходити по колу. Безкінечно.

- Ми європейці, ми на чужі міста не нападаємо...

- А нам плевать на всьо, вы нєдогосударство і вас нє должно быть на картє міра!

- Ми не стріляємо в цивільних, ми цінуємо життя кожного...

- А нам наср...ть, мы ваших дєтєй унічтожим, чтобы нє вырослі нацистамі! І ваших баб насіловать будєм, і "зачєм х@хлам імущество, єсли мы все равно іх дом сожжєм?" (с)

Ось вона. Прірва, яка дозволяє одним, і заважає іншим. Поки вони думають, що українцям не потрібен Бєлгород чи Ростов - вони будуть знову і знову збирати сили та наступати. Через рік і через десять.

Подивіться: вони залишають після себе суцільний жах. Вчора вони зруйнували будинок культури, де видавали гуманітарку. Сьогодні вони зруйнують чергову школу. Завтра вони знову поставлять танк перед чиїмось будиночком, де живе сім'я, і прямою наводкою...

Житлові масиви Харкова обстрілювались 300-міліметровими снарядами з касетною головною частиною, зі "Смерчей". Кожен снаряд випускає по 72 бойові елементи, майже 33 000 осколків в кожному, які нищили і життя, і будинки.

Лише за два дні в лютому, тоді, з початком повномасштабного наступу, мирні харків'яни зустрілися з 11 (!) "Смерчами", які належать 79-й російській реактивній артилерійській бригаді з Бєлгорода.

Керував цим такий собі генерал-полковник Олександр Журавльов. Він може так робити. Бо він росіянин.

А ми такого не зробимо.

Ні, я не кажу, що ми повинні настільки деградувати, щоб бути схожими на них у звірствах.

Але прийшов час зруйнувати нашу репутацію мирної нації, про яку за радянські часи тільки й казали, що "вы нам сала прівєзітє, і гопак станцуйтє. А мы вас кормім, і своїм газом грєєм".

Я не знаю якихось інсайдів, як принижували наших чиновників у Кремлі, але згадалися розповіді про білоруських міністрів, яких росіяни змушували чекати в коридорах, бо вказували на місце тим білорусам. Немає сумнівів, що на таке ж місце вказували українцям. Бо на будь яких рівнях позиція залежності змушує бути приниженим.

Зараз ми маємо всі права на те, щоб діяти інакше.

Щоб не просити, а навчитися співпрацювати та пропонувати одним - союзникам.

І щоб нарешті з позиції сили розмовляти з іншими - з агресорами.

Щоб не забувати, хто є співучасником звірств в Бучі - ті, хто надавали росіянам платформу для наступу.

І щоб відповідати туди, звідки прилетіло.

Прилетіло з Бєлгорода - відповісти Бєлгороду.

Прилетіло з країни, що на півночі - відповісти країні, що на півночі.

Відповісти стільки раз, скільки прилетить, поки не перестане прилітати.

І якщо вони звикли, що ми не наважимося вдарити по їх території - ну так тепер треба дати їм зрозуміти, що хай звикають.

Знаєте, що вдарили і прилетить у відповідь - ну так перемістіть своїх цивільних, бо то вже ВАША відповідальність, а не наша.

Можливо це єдиний шанс одного разу завершити їх спроби нападати на нашу землю.

Це як припинити булінг в школі - вчасно не даш по морді, то й будеш терпіти.

P.S. На фото - Харківщина. З останніх новин.