Щось може еволюціонувати до певних результатів - але тоді ми ж повинні побачити. Ці результати.

Ви їх бачите? Я - ні.

Щось може деградувати, але тоді відправною точкою міг би бути якийсь певний (досить високий) рівень свідомості.

Ви його раніше бачили? Я - ні.

Вибачте, в мене не стало часу все це слухати повністю.

Я сьогодні ловила моменти прес конференції між справами, почула багато, може не все - але підсвідомо пульсувала думка про інфантилізм.

Де не еволюціонують, бо нема ні бажання, ні ресурсів.

Відповіді журналістам нагадували "відгавкування" з переходом на особисте. Спілкування вийшло не відвертим, а слизьким, з оббріхуванням розвідників та вилизуванням проросійських шпигунів.

"Єрмак не має повноважень на те й на те..."

Не має, але ж він робив!!

Нащо тримати нас за дурнів?

Кіт не має права та повноважень сцяти в капці, але ж він це робить?!!

І що, його тепер відмазувати від цього?..

Я ще не бачила настільки ганебного поводження зі сторони будь-якого президента до будь-яких журналістів.

Звичайно, і президенти бувають різні, і "журналісти" теж - але тут якесь дно, вибачте.

Якщо коротко, то "ви всі винні, а я працюю на цю зарплату та на цю країну".

Нещасна людина.

Давайте їй за це подякуємо.

Доречі, мабуть, не варто так часто всім повторювати фразу "я - президент України".

Вона якось не дуже асоціюється, по-перше, з впевненістю в собі та своєму статусі.

По-друге, в даному випадку краще не казати про це вголос, бо та шкода, яка нанесена Україні таким "президентом", дуже вже кричуща, щоб "я - президент" звучало з гідністю.

Інколи краще помовчати.

"Я ж не Бурба?

Я ж не буду зливати інформацію (по так званому держперевороту)" - каже нам людина, яка злила інформацію ворогу Лукашенко.

Та тобі до Бурби, хлопче....

"Вважаю, що це буде велика помилка Ахметова - воювати проти своєї держави..." - каже нам людина, дії якої інакше як війною проти нашої держави, й не назвеш.

Взагалі, щастя, що держава Україна - це не Зеленський, і не Ахметов, і не Коломойський.

І не Порошенко навіть, бо він ніколи й не позиціонував себе як уособлення державності.

Це калька з Росії - "є Путін, є Росія".

"Я не Янукович. Бігти нікуди не буду.

І не Порошенко. На бульдозер вилазити теж не буду".

Ось він, "вирваний контекст", бо вилазити на бульдозер можна з різними цілями. І хтось вилазить на нього в значущий для країни час за одними причинами. А хтось зі свого "бульдозеру" в той же час над майданом та країною регоче.

Дуже багато мстивості.

Дуже багато образи всередині.

Дуже сильна впевненість, що президенту щось винні, і що йому дозволено те, що дозволено царю чи імператору.

Я побачила людину, яка досі торгує обличчям, в той час, коли треба просто працювати.

Саме працювати, а не вдавати бурхливу діяльність.

Нарешті, звідки в президента України цей огидний московський акцент?