Чому я вважаю, що наше ходіння по колу зараз може завершитися: Україна вже не буде в окупації, як вона була в окупації радянського союзу.

Бо коли ти в неволі, з тобою роблять що завгодно. Зросійщують твоє населення, принижують твою культуру, руйнують твою армію, економіку, освіту.

Зараз єдині наші вороги - дурість та, деякою мірою, доброта.

Бо хтось колись таки скаже: "а давайте ж їх вибачимо. Деяких. Бо то було колись, а тепер пройшло 50-100-150 рокіів, вони вже інші..." Ось тоді буде ще одна війна.

А не будемо надто добрі та дурні - залишимося вічними ворогами. Причому ми сильніші в цьому протистоянні.

Бути вічним ворогом росії - вигідно. Бо тоді в твоїх містах та містечках не прийнято дружити з к@цап@ми.

Отже, не будеш тягнути до себе додому все те, що руйнує Україну.

Бути ворогом росії - означає власний розвиток. Бо я вважаю росію тягарем на наших плечах - вона на нас виїхала і в радянські часи, і пізніше. Навіть в дріб'язках.

Навіть щодо боксу (коли вони наших спортсменів називали своїми) чи щодо борщу.

Коли ти їх ворог - ти протиставляєш себе їм.

Ти чітко кажеш - не бери, це моє.

В той час коли під час "дружби" ти кивав головою: "ми ж одін народ", та дозволяв брати.

То ж ми маємо шанс, нарешті відокремити, відрізати та чітко закріпити свої позиції. Свою власність. Свої наміри.

Світ, можливо, колись скаже: дивіться, німцям показували кадри їх злочинів. Вони вилікувалися. Вони стали іншими. І ці стануть.

І тут варто пам'ятати, що рашисти з фашистами і схожі, і ні.

Схожі в тому, що вбивають та знущаються. Що проводять Геноцид народів. Але відрізняються тим, що одні визнали - а другі не визнають.

Чому я не вірю, що визнають? Бо всю свою історію воюють. Захоплюють чужі землі.

І якщо фашисти робили це десятиліття тому - то ці роблять це сьогодні. Коли є інтернет. Коли світ відкритий для пізнавання та порівняння. Коли вже була велика війна, і багато хто сказав собі "ніколи знову".

А ці не скажуть.

А тому давайте думати, розвиватись та пам'ятати.