Є в Білорусі така гавкаюча собачка на телебаченні - кумедний в своєму цинізмі "журналіст", який обзиває з телеекранів і опозицію, і нас, українців, всякими поганими словами.
- Эй, Тихановская, ш@вка ты подзаборная! Я видел тебя, тв@рь, на митингах - ты выглядела жалко!!!..
Спочатку було дивно - як настільки агресивно можна вести телепередачу, і при цьому називати це "журналістикою"? Потім почула, як його хвалить Лукашенко, і питання відпали.
Коли у тебе є якийсь "дах" - ти можеш зриватися з ланцюга і гавкати стільки, скільки душа дозволить. Саме так роблять всі російські пропагандисти, починаючи від Скабєєвой, Симоньян, солов'їного бруду, і закінчуючи Машею Захаровою.
АЛЕ коли зривається на Україну, наприклад, сам Лукашенко, і починає погрожувати - він, "лідер" втраченої країни, проданої Росії, зі знищеною практично нацією - то аналогії з вищеописаним очевидні.
Коли у тебе за плечима російська армія і російські кредити - ти можеш зриватися з ланцюга на вільну Україну і відчувати себе господарем ситуації. На ту відстань, на яку тобі твій господар розмотав ланцюг.
Так, Зеленський. Так, ми знаємо. Так, Єрмак, який зачищає силовий блок. Так, Портнов, Шуфрич, інші. Так, одночасно ворог і зовнішній, і внутрішній, і населення відхаркує совкове нутро. Але жодного разу в Україні, на яку зараз зірвалися і зі сходу, і з півночі - не сидів на троні цар протягом десятиліть.
ЖОДНОГО.
Тому тут потрібно розуміти:
- хто ти сам, щоб гавкати в чужу сторону - раз;
- що є у тебе самого, а не твого куратора - два;
- що ти зробив з власною країною, що від неї залишилося - три;
- і, нарешті, НА КОГО ти гавкаєш - на того, хто вісім останніх років не дозволяє знищити свою державність зі зброєю в руках і бореться ВСЮ свою історію. До кого тобі, запроданцю, за всіма параметрами як до Києва рачки.
Чотири.
