В одному з відео з Євпаторії цієї ночі чую репліку росіян:

- нас обстрєлівают.

При тому що "обстрєлівают" лише військову частину окупантів. Точково Крим отримує знекровлення в плані військового ресурсу, а росіяни, які заселилися в будинки українців (і не важливо, коли ці росіяни приїхали до Криму - після 2014, або після 1991, або до), вважають себе жертвами війни.

У нас в Харкові збирають кинуті на дорогах та у дворах автівки цивільних, їх багато, бо люди під авіабомбами та снарядами Градів не встигали врятувати майно, ледь рятуючись самі, гинули під тими бомбами, автівки палали, їх кидали і пішки йшли далі, або це розстріляні росіянами колони українських цивільних, які намагалися евакуюватися ...

"Нас обстрєлівают ..."

Дитина дивом вижила в одній з розстріляних колон. Щастя, що є хрещена мати, яка тепер її, шестирічну сироту, виховує...

"Нас обстрєлівают..."

Школи наші зруйновані, і наші діти їздять в метро, щоб навчатися під землею. Місць на всіх не вистачає. Всього 62 класи набрали, в різних частинах міста. А нас тут вже багато ...

"Нас обстрєлівают..."

Жінки без ніг і рук. Чоловіки без ніг і рук. Дівчата з порізаними від скла обличчями. З розірваними частинами жіночого тіла, "там", де гвалтували росіяни. Старенькі, які живуть в сараях, гаражах, бо будинок знесло вибухом. Безхатьки. Сироти. Люди з померлим поглядом. Фанерні вікна, якими дивиться на мене моє місто. Чорні вікна квартир, де всередині все вигоріло.

"Нас обстрєлівают..."

"Жертви".

Не беріть на себе забагато, покидьки.