Цитата з фільму, який вкотре переглядаю:

"... Коли мені було 13 років, мого брата ображав сусідський хлопець. Я зустрівся з його батьком, і той відповів, що нічого про це не знає. Знаєте, в чому була його проблема? Він був ЗОБОВ'ЯЗАНИЙ знати..."

Мені не складно розуміти такі речі, бо теж вважаю, що найперше, що ти мусиш мати, батько ти, чи матір, чи керівник, чи чиновник - це відповідальність.

Більше того, про те, що ти мусиш мати відповідальність, мали би знати й ті, на кого впливають твої дії, чи ті, хто від тебе залежить. Якщо це твої діти - то це гарантія того, що вони почуватимуться захищеними. Якщо це твої підлеглі - то вони будуть знати, що на тебе можна покластися. Якщо це твій народ - то він буде розуміти, що твої гарантії мають якесь значення. І що твоє слово - то не пусте слово.

Кожен сприймає такі фрази в силу своєї здатності самому бути відповідальним. Якщо ти не викидаєш бруд сусіду під паркан - то і від іншого такого не стерпиш, чи не так? Якщо ти не поважаєш себе - то даш іншим себе принизити та заплутати. Бо інакше в тебе в середині червоною цяточкою б горіло почуття несправедливості. Воно не давало би тобі спокійно жити.

Деякі речі мусять бути такими, як правильно. Як це потрібно. Деякі люди ЗАБОВ'ЯЗАНІ знати, відповідати та розуміти. Колись "я вам нічєго нє должєн" і прокатило би.

Колись.

Але починати ми мусимо кожен с себе - чи достатньо нам того до нас відношення, яке ми іноді маємо.

І так, це про нашу політику.