Дбай про себе, Бро. Бо ночі холодні, і ти в м’ясорубці. Або зараз, або був, або їдеш. Знаю, як недоречно виглядають всі ці питання, як мамині, так і всі інші, про те, чи не голодний, чи вдягнув шапку, бо ти напишеш, що все добре.

Тоді як навколо пекло, в якому подекуди забуваєш, де реальність. Крізь дим, вогонь, кров та біль вже не видно попереднє життя. Видто тих, хто поряд – на них можна покластися. І видно тих, хто попереду – їх треба … (за це слово мої дописи фейсбук видаляє)

Дбай про себе, Бро, бо у тебе є як мінімум ти сам. Спочатку ти робиш з себе особливу, унікальну, сильну людину, якій віриш. Щоб потім ця унікальна людина допомогла тобі вистояти. Вір у себе, як ті, кому ти дорогий, вірять у тебе. Вір у себе ще сильніше.

Дбай про себе, Бро. Бо без тебе ця країна стане країною слабких. Бо без тебе ця земля стане порожньою. Бо без тебе все далі й далі те світло в кінці тунелю.

“Я в шапці, й не голодний” – як до біса банально… Коли втрачаєш побратимів, коли поранений, коли в полоні, коли вийшли з оточення, а коли не вийшли…

Земля дихає попелом та холодом. Темрява ночі переривається спалахами. І ти або там, або був, або їдеш – дбай про себе, Бро. І вір у себе.

Щоб не сталося.