"СИНІ ГРОЗИ", передзамовлення.
Книга українською.
Чи знає хто-небудь, як це - жити серед сепарів? Не сумніваюся, що багато хто знає.
Направо підеш - про любов до Росії почуєш. Ліворуч підеш - почуєш про ненависть до України. Прямо підеш - почуєш про ковбасу по 2.20 і кращий у світі пломбір. Такі сусіди посміхаються вашій дитині в обличчя, але готові будуть вдарити в спину та розірвати вас всіх, як тільки ви заявите про свою позицію.
Чи знає хто-небудь, як це - починати життя спочатку, на новому місці, коли нікуди повертатися? Впевнена, що багато хто знає. Знає, як рахувати залишки грошей, розкладати їх по купках і лічити таким чином дні, на скільки цих грошей вистачить. Знає, як знову й знову шукати роботу. Доводити заново свою профпридатність. Економити, працювати на знос, знову економити... Платити оренду і мріяти про свій будинок, плакати ночами, а вранці стискати кулаки до болю і знову йти боротися за місце під сонцем.
Чи знає хто-небудь, як погрожує громадянин сусідньої федерації повномасштабною війною, не приховуючи більше свого бажання тебе знищити, загнати в куток, сміючись і оглядаючи тебе презирливим поглядом? Звичайно, багато хто з українців тепер знає.
"А якщо що, ми й Одесу заберемо", - чули ми не раз.
"Та ви знаєте, що ми з вами зробимо?", "Поставимо вас на коліна", "ви не держава!" .. - закидають вони нам.
Я не письменник. Я навіть блогером себе називати не люблю, тому що "блогерство" - це не основне заняття в житті. Але роман, який я написала - щирий. Те, як я його написала - щиро подвійно. Єдине, чого я прагну - це СКАЗАТИ. Простими словами поговорити з читачем. Це все, що мені треба.
Я проведу вас по довоєнному Донецьку й окупованій Горлівці. По обстріляному росіянами Маріуполю і навіть по ворожому Ростову. Ми будемо багато думати, з прицілом на те, щоб обов'язково робити - тому що без дії відбій від подій недостатній. Я покажу вам сепарів, покажу колаборантів. Я покажу росіян - як вони є. Багато хто з персонажів роману схожий на вашого сусіда, чи колегу по роботі, чи родича, і ми разом будемо вчитися домінувати над брехнею та пропагандою, зрадою та слабкістю, адже саме ми господарі на цій землі.
Ми зазирнемо в чуже життя і станемо свідками зародження кохання між двома сильними особистостями. Ми будемо шукати себе в тому болоті, куди нас зіштовхує життя, і ставати сильнішими. Попри складності. Всупереч відчаю. Наперекір війні ...
Ніде правди діти, я "повернута" на мотивації)))). Це так. Я - людина зі складним дитинством, що виросла з чіткою настановою: "дій". Мені здається, таких, як я - багато, і тому я обов'язково побачу відблиск розуміння в чиїйсь душі, кому все це теж треба. Можна сказати, що таким чином я шукаю "своїх").
Залишмо Донцових - росіянам. Залишмо "Сватів" - малоросам. Я ж у своєму стилі з задоволенням знову і знову "проїдусь" по тим, хто досі страждає по СРСР, і поставлю на п'єдестал справжню еліту будь-якої нації - людей з поняттям честі, з сильною волею і характером.
"Сині грози" - це художній роман про долю переселенки з дитиною, яка будує своє життя посеред війни, проміжок часу - 2014-2015. Він по-жіночому емоційний, так, але маю надію - мені вдалося додати в нього суттєві речі, над якими є сенс замислитись.
Дякую за співпрацю чудового редактора, перекладача ;
талановитого художника ;
перекладача Марину Юрченко,
чудового дизайнера, художника та колектив .
Вихід роману запланований на 7 вересня, 264 сторінки, тверда обкладинка, вартість 200 грн, .
І трошки у мене в , написавши в месенджер.
P.S. Доречі, сьогодні п'ятниця, 13-те. У мене часто так - то 13-те, то чорні коти вдачу приносять)).
