"Ты посмотри, у них все дома кирпичные, в каждом доме есть ноутбук, и жрут Нутеллу..."

Очевидним є факт, що на місці зруйнованого українського будинку згодом буде відновлений будинок з цегли. І ноутбук там теж буде, знову. І город з огірочками поряд, і сад з яблуками. І запах смачної вечері. Більше того - буде навіть те, що не встігли побудувати до війни.

А на місці російського будинку буде в кращому випадку такий же дерев'яний. Більш вірогідно - не відновиться ніякий. Ми всі вже знаємо, що будуть йти роки, а той дерев'яний будинок ніхто не приведе до ладу, ніхто не пофарбує кривий паркан, бо російський "визволитель" буде десь когось знову визволяти, чи валятися п'яний поряд.

Сьогодні тисячі таджиків та узбеків, які робили на росії ремонти, залишають країну. В першу чергу через знецінювання російського рубля та неможливість перевести його платіжною системою до своїх рідних. Я би хотіла побачити таку ж картинку щодо заробітчан українців, яким після 2014-го не муляло жити та заробляти в агресора. Але чи хотілося би бачити їх всіх в Україні - те ще питання.

Ні, не хотілося б.

Хто буде в такому разі будувати росіянам якісне житло - цікаво. Невже самі?

Особливість українця в тому, що насправді не родюча земля робить його успішним чи здатним нагодувати свою родину. Куди не закинь того українця - він знайде собі роботу та зробить свій побут кращим, ніж в росіянина. В Сибіру, в пустелі, чи на місці зруйнованого росіянином українського села.

Нищити українські будинки безглуздо. Вони виростуть як гриби після дощу, кращі і міцніші, проте тепер в кожному будинку буде бомбосховище та зброя.

В цьому плані Україна для росіян - суцільна Чорнобаївка. Скільки до неї не лізь - можливості її нескінченні.