Тепер, коли Іран формально визнав очевидне, ризикну дати декілька порад:
1. Не погоджуватися на будь-які формулювання на кшталт "помилково", а дати виписати юристам чітку зрозумілу позицію. Це буде важливо для всього: від простору для зовнішньополітичного маневру до врегулювання питань компенсацій.
2. Провести розбір "комунікаційних" польотів. Всі без винятку іноземні журналісти звертають увагу на своє враження, що з Україною в реальному часі не ділилися наявними даними, їх потрібно було просити, зустрічатися особисто Володимиру Зеленському з представникамм посольств і ще багато деталей. Їх висновки очевидні. Чим швидше вдасться (якщо вдасться!) перебити цю хвилю, тим краще. Так само ніхто в західних ЗМІ не розуміє, для чого була катавасія з версіями, коли всі притомні технічні фахівці говорили, що приховати збиття літака неможливо. Тобто розбір польотів тут конче потрібний.
3. Досвід трагедій МН17 та PS752 дає нам політичну та моральну можливість поставити питання про зміну процедур оцінки ризику польотів цивільної авіації і показати лідерство в цьому процесі
4. І один дуже простий висновок: очевидно, що цей рік буде дуже складним, і трагедія з літаком не буде останньою кризою. Без бажання та досвіду всіх, кому не байдужа Україна, їх не подолати.
