Бачу, моя історія про ранкову каву з ЄСівським присмаком зайшла. Хтось засмутився, хтось протверезів. Дехто тепер закидає, що я європесиміст 
LOL. Я переконаний «євроінтегрист» і в чомусь навіть єврофан. І за останні 16 років не раз намагався це довести у різних моїх професійних інкарнаціях.
Але брехати і жити ілюзіями не люблю, тому спрощено на пальцях поясню свою логіку.
У найближчій перспективі скептичне ставлення більшості країн-членів ЄС до потенційного розширення навряд зміниться на краще.
Причин багато, і вони зрозумілі: бажання втриматися у зоні комфорту і добробуту, Brexit (якщо він таки буде
), необхідність перетравити розширення на Балкани, а також путінська Росія, яка нікуди не поділась і продовжує робити все, аби завадити нашим євроінтеграційним прагненням.
Звичайно, якщо настрої всередині ЄС збалансуються, балканські країни успішно інтегруються у 2025 році, а також інші зорі та планети стануть у сприятливі євроінтеграційні позиції, то після 2025 у нас з’явиться реальний шанс отримати європейську перспективу. Амбітно, але можливо. Нагадаю, що для цього потрібна згода всіх країн-членів ЄС. Тому до того часу маємо реально стрибнути вище голови, щоб змінити Україну і українців.
Потім розпочнуться передвступні переговори. До речі, європейська бюрократія нікуди не поділась, а, здається мені, чим далі, тим заплутаніша і складніша.
Якщо проаналізувати ретроспективу розширення ЄС в останні роки, побачимо, що з моменту подачі заявки на вступ до моменту отримання членства проходило в середньому 10-12 років. І це при тому, що жодних проблем з наданням європейської перспективи для них в цілому не було. До речі, щодо вступу Болгарії та Румунії дехто в ЄС досі вважає, що їх прийняли дещо поспіхом. Тому рахуємо, тут нічого надскладного, шкільна арифметика: +/- 2035 рік.
При цьому багато країн-членів будуть максимально прискіпливо і навіть упереджено перевіряти кожне наше досягнення і крок.
Повторюсь: амбітно, але реально.
До речі, приблизно такими ж цифрами оперують і наші європейські друзі та партнери. І, на жаль, Європа – це не лише наші симпатики. А ті, хто нам не надто симпатизує, взагалі не хочуть встановлювати якісь конкретні терміни та строки. Про це теж не забуваймо.
