Вчора Росія зробила запит на проведення засідання Ради Безпеки ООН через ухвалення Верховною Радою України закону про мову.
Для нас відродження української мови це питання не тільки гуманітарне і не тільки політичне. У нинішніх умовах це перш за все питання національної безпеки і нашого виживання як народу й держави.
Кремль свідомо махлює з поняттями «етнічний росіянин» і «російськомовна людина», ставлячи між ними знак рівності й присвоюючи собі право захищати їх навіть збройно. Саме під гаслами «захисту російськомовних» Росія окупувала в 2014-му Крим та Донбас і намагалася створити на нашій землі свою фейкову «Новоросію».
А з російською у нас жодних проблем. В нас проблеми з тими у Росії, хто не хоче бачити незалежної соборної України та української політичної нації.
Слід розуміти (і тут я хочу привернути увагу передусім зарубіжних політиків та аналітиків), що з точки зору міжнародної практики не відбулося абсолютно нічого екстраординарного. Українська мова не отримала жодних особливих прав і привілеїв, які б могли викликати бодай найменші підозри щодо недемократичності чи шовінізму.
Просто в Україні нарешті спромоглися ухвалити закон про державну мову, як того вже давно вимагала наша ж Конституція. Такі закони давно існують у багатьох демократичних державах і наш на їхньому тлі виглядає цілком стандартно, адже він забезпечує українській мові такі ж права та можливості, які має державна мова в будь-якій цивілізований і благополучній країні. І не більше!
А про всі інші мови ми подбаємо. З повагою до людей, ВСІХ українців, а не до імперської позиції Росії.
