Я вже описував у , чому цей саміт необхідний. Тому сконцентруюсь дещо на інших моментах.
➡️ Щодо улюбленого коменту, який я бачив останній час: "Люди добрі. Скільки ж ми витратили коштів на "непотрібний саміт"".
Так ось, вартість саміту в 15-16 млн євро коштів платників податків, тільки НЕ українських платників податків, а швейцарських. Швейцарія спонсорувала проведення саміту.
І тепер риторичне питання, якщо Україна не витрачає кошти, то які ще тоді можуть бути аргументи чому його непотрібно було робити?
⏩ Чи був саміт вкрай успішним? Не так, як планувався початково.
⏩ Чи був він провальний? Теж ні, і не так, як його намагається змалювати московська пропаганда.
➡️ Саміт був робочим на цьому етапі, бо як мінімум якщо саміт викликає таке подразнення в москві та Пекіні, то значить він тисне на якісь больові точки планування цих країн.
▶️ Ще одне зазначу, нам варто навчитись сприймати належно й дипломатію московії й відходити від призми "лавров отримав орден коня в Африці". На жаль, зовнішня політика московії потужна, має вагомі ресурси й може нам перешкоджати.
А якщо все це підкріплюється ще й дипломатичною допомогою Китаю, то уявіть зіставність ресурсів та сил. Тому на контрдії московії теж як на фактор варто завжди зважати. Особливо в тих регіонах, де дипломатія московії прожовжує радянську традицію, а ми від 1991 були лише на папері в тих регіонах.
Тож на місці країн із цих регіонів світу, якби Ви розставляли акценти ризиків участі?
Ключові функціональні цілі ⛳ саміту, які досягли:
▶️ Не віддали міжнародне дипломатичне поле під московсько-китайський "мирний план". Поки ми збираємо під текстом 8 десятків країн, то китайсько-московський план залишається заблокованим.
▶️ Зафіксували консолідовану підтримку Заходу. Більш-менш монолітна риторика про Україну створює сприятливий фон, що примушує навіть такі країни як Сербія чи Угорщина підписувати комюніке.
▶️ Комюніке саміту не є міжнародним договором, але є офіційним документом, який надалі можна використовувати у різних дипломатичних хитрощах.
▶️ Відфільтрували друзів, нейтральних та ворогів. Навіть ті, країни, які не підписали фінальне комюніке, але були присутні на саміті є потенційним місцем роботи для нашої дипломатії.
▶️ У тексті зафіксували визнання агресії з боку московії. Хоч через обережність тексту це було зроблено лише раз.
▶️ Присутність та підписи Аргентини, Чилі, Коста-Рики, Еквадору, Гватемали, Уругваю свідчать, що в регіоні Південної Америки отримуємо розширення нашої присутності.
ℹ️ Але щодо Африки очікування не виправдались. Я вважаю регіон недопрацьованим дипломатично, хоч рух й є. Не зрозумів відсутність Марокко, Нігерії, Єгипту (який отримав кілька лярдів від ЄС).
З негативного 🔄
⏩ Саміт зафіксував фактичну блоковість світу: де є західний світ та ворожий йому табір. І більшість країн в підвішеному стані, що не дозволить найближчим часом, а може взагалі, створити вирішальний дипломатичний тиск на московію. Загалом жоден із таборів немає вирішальної дипломатичної переваги. Москва та Пекін гібридними методами та різними залежностями здатні блокувати відчутний відсоток схильності до нас.
⏩ Комюніке було дуже обережне через збільшену потребу не відштовхнути "нейтральні країни" частина з яких була представлена на саміті.
⏩ Наступний саміт може нести ризик зменшення кількості учасників, якщо московія не буде представлена. Але поки, на мою думку, ми не готові її на цьому етапі допускати до саміту, що збільшує цілий набір критичних для нас ризиків.
➡️ Тож перший великий саміт виконав певний набір цілей, але дату проведення другого саміту треба аналізувати. Квапитись й проводити його вже восени думаю не варто, бо це може мати для нас непередбачувані наслідки. Робити другий раунд треба тоді, коли будуть вдалі обставини із СА, Індією та ПАР, або буде зафіксована зміна на полі бою. Допуск московії до другого саміту може бути передчасним, нав'язаним нам рішенням до якого ми зараз не готові ні дипломатично, ні військово.
