Герої вмирають. Дуже по-різному. У когось смерть буде швидка і легка. А когось захоплять в полон і там будуть катувати.
І знаєте, можна бути сильно високоморальним і патріотичним, але Аркаша Бабченко колись дуже правильно сказав, що в полоні ламають всіх. Особливо такі садисти, як окупанти.
Коли цивільні починають висловлювати свої очікування на рахунок героїзму військових, це шкодить.
Хтось наслухається такого і в полоні буде думати про гідну очікувань диванних патріотів, смерть.
А в полоні треба думати не про героїчну смерть, а як вижити, повернутися додому, родити діточок.
І якщо для того, щоб повернутися треба виконати вимоги садистів, треба їх виконувати.
Сказати погано про Україну?
Записати на камеру щось компроментуюче?
Треба робити.
Не чекати, поки всього пошматують і все одно заставлять.
Всі інструкції наших партнерів по НАТО для потрапивших в полон прямо говорять про наказ вижити будь-яким чином. І слова "будь-яким чином" не є гіперболою.
Знаю, серед підписників багато людей в ЗСУ.
Не дай боже потрапити в полон!
Але якщо вже потрапили, не треба героїзму.
Якщо є хоч найменший шанс не вмерти, просто не вмирайте.
Повертайтеся додому.
Жодна притомна людина не закине вибитими під тортурами зізнаннями чи "недостатньо героїчною" поведінкою.
Не слухайте міських божевільних.
Будьте живі за будь-яку ціну.
