- Я які тебе просила купити кульки? Прямокутні в Аврорі! А не майки! А ти шо взяв?! - сварилася баба Ліда на діда Василя.
- Та яка разниця? - одбивався дід Василь.
- Яка-яка - велика! - злилася баба Ліда - Кренделики удобно фасувать. Кожен взяв пакет і пішов. З'їв трохи, по смужці провів, пакетик закрив, склав в рюкзак. Поняв?
- Ааааа, - сказав дід Василь. - Так би й сказала! А то тебе пойми! - огризнувся, закурив, сів на лісапету і поїхав знов у центр.
- Ото вєчно, вєчно, треба все контролювати. Нічого по толку робити не може, - бубніла баба Ліда старому коту. Кіт лежав в тіні під табуреткою і мовчки погоджувався, не відкриваючи очей.
- Ручка де? Де ручка? - питала баба Ліда після того, як розклали в коробку 20 пакетів печива. - Достань оно фломастери.
- Шо ти пречипелася з тими фломастєрами, - копирсався у серванті дід Василь. - Осьо на.
Баба Ліда виводила ручкою на альбомному листку.
- А "ненавижу" як ото писать - разом чи окремо? - замислилася баба Ліда і поправила хустку.
- Так, а яка разниця? - крізь дим філософськи озвався дід Василь.
- Ну, ти подиви на нього! Йди в Наташі запитай. Шоб не спозориться.
- А про шо Ви "ненавиджу" пишете? - спитала Наташа через забор.
- Про москалів, - відповів дід Василь
- Якшо про москалів, то все з великої, - сказав Сашко, Наташин чоловік.
Так і написали.
- А Боже бережи - з великої? - задумалася баба.
- Сама біжи! - возмутився дід. - Подумають, шо ми безграмотні! - і сплюнув.
А потім дід Василь малював жовто-блакитного прапора і серце. Псіхував, сварився, а баба Ліда казала, шо в онуків би краще вийшло, тіки вони у Польщі.
А трохи згодом приїхала мала Оля, онука Галі-сусідки. Дід Василь з бабою Лідою винесли заклеєну коробку.
- Вези, Олєчка, то все акуратно, - я ось тіки сьогодні все напекла. І листа хлопчикам написали.
- Ага, - погодився дід.
- Спитаєш у хлопчиків чи їм понаравились мої кренделики.
- Добре, - погодилася Оля.
- Наступного тижня я знов напечу.
- Добре, - сказала Оля.
- Ага, - погодився дід Василь.
І вони навіть не посварилися - дід Василь і баба Ліда, поки дивилися як Оля їде у місто передавати хлопчикам на схід шоломи, шкарпетки, аптечки, труси, майки і серед них коробку з кренделиками і листом від баби Ліди і діда Василя.
