Дисклеймер. Я київська домогосподарка середнього віку. Я ніколи не працювала у СБУ, і, наскільки мені відомо, не перебуваю у шлюбі зі співробітником СБУ. Даний текст народився у моїй голові автономно, без консультації із зовнішніми джерелами, сьогодні під час приготування курки у клярі. У жодному разі він не може вважатися експертною думкою чи думкою поінформованого джерела.
Операція «Цемах»
Правило виживання в умовах гібридної війни № 1: якщо чогось не було, і раптом його стало дуже багато, воно заполонило собою інформаційний простір, про нього говорять і пишуть з кожної праски – ви маєте справу зі спецоперацією. Завжди, без винятків.
Так на шостому році ми з певним здивуванням дізналися, що ключовий свідок у справі Боїнгу, без якого цей теракт неможливо прив’язати до путіна і росії, спокійно проживав собі на території ДНР, доки його звідти не вкрали наші.
Того ранку не тільки я прокинулася з питанням «Ху із містер Цемах? І звідки він взявся?». Можу припустити, що такий самий запит спустився до інтелігентних служб як мінімум у трьох державах: на росії, у Штатах і Нідерландах.
Перша інформація, попри масовий вкид, була зовсім неправдоподібною. Виявляється, це мало не водій того самого «буку» (Що??? Українець?) Потім, за відкоригованою версією, він став «командиром роти найманців, яка у 2014 році збивала "Боїнг" і причетна до трагедії МН-17». (Ви зовсім здуріли? Яка іще «рота найманців»?? Батальйон, не менше. З візиткою Яроша в зубах та «українським диспетчером» на чолі.)
Якщо відштовхнутися від цієї сумнівної легенди, ми маємо визначитися: Цемах – ідіот? Навіть якщо допустити, що в ордло зберігся унікум, який сидить на золотому яйці, у якому захована смерть путіна, причому сидить рівно, не відсвічує, але і не ховається, не переймається долею інших свідків та не переживає за своє життя… Навіть якщо повірити у таку єресь, запитую іще раз: він зовсім ідіот?
Бо якщо раптом не зовсім, якщо там лишився інстинкт самозбереження, то потрапивши в поле зору українських та світових ЗМІ, він має відчайдушно торгуватися. Натякати на свою поінформованість, чіплятися руками і ногами за одвірок, кидати записки журналістам, підморгувати – робити що завгодно, аби його не включили в обмінний список. Коню ясно, що трапиться з таким цінним активом на території росії.
Натомість він все заперечує. Не був, не бачив, не знаю. Хотілося б, звичайно, подивитися відео засідання суду, на якому його відпустили під особисте зобов’язання, але щось підказує, що і там була розіграна карта «я не я і хата не моя». Якщо суд був. Якщо «Цемах» існує насправді, і все це – не величезна афера, розіграна та артистично виконана з однією метою: підштовхнути путіна до обміну.
Ми дивимося на події з української перспективи. І справедливо не можемо зрозуміти: чому зараз? Ну хай з моряками, у путіна підгорає в силу рішення міжнародного трибуналу з морського права. Хоча хто читав рішення, той погодиться: росія не виконала вимоги суду, і все ще перебуває під загрозою санкцій. Тому що вони повинні звільнити українських моряків без застережень та повернути Україні викрадені катери.
Катери де?
І друге питання: який інтерес для росії відпустити відразу всіх топів, не лишивши собі простору для торгу? Сенцов, Балух, Сущенко? Аргумент «вони собі нових наловлять» не приймається. Тому що наловлять, звичайно. Але чи зможуть медійно розкрутити?
Хто ж такий був у списку обміну, чиє прізвище переважило цінність усіх переданих українських заручників? Збитий льотчик Вишинський? Колишній перекладач Гройсмана? Там же богадільня, дві камери кримінальників і пара провальних агентів. Вони нікому не потрібні і не цікаві ні у нас, ні тим більше на росії.
Якщо це Цемах, то я відставляю сковорідку і аплодую тим, хто провернув цю операцію з українського боку. Хлопці, ви продали русні мильну бульбашку, зігравши на параної путіна, і зробили це так, що вона не лопнула до самого трапа літака.
А на рахунок версії, що цей обмін – тільки перший етап у каскаді здачі українських інтересів. Я маю свої міркування з цього питання, можливо поділюся у наступному дописі. Якщо коротко, схиляюся до того, що метою спецоперацією був саме обмін, а всі супутні повідомлення виконували функцію димової завіси.
