Бувають дуже стійкі політтехнологічні прийоми. Вони вже починають приїдатися, вже всім видно, що це шито білими нитками, а їх застосовують із завидною постійністю. Точніше, за них платять гроші й розміщують замовлення для тих, хто далі виконує усю брудну роботу.
Я тут трошки попрепарую один із дуже популярних у нинішньої влади. Виконавцям уже давно зрозуміло, що товар тухлий, десь тихо перед ефірами самі з цим погоджуються (окрім хіба найцинічніших відморозків), але включають телекамери й теза знову в роботі.
Її суть дуже проста: як тільки хтось із влади десь нагадив у штани, зіпсував повітря чи наступив на чергову какашку (це все в переносному сенсі, звісно), то публічні адвокати повинні миттєво назвати ключове слово - "ПОРОШЕНКО".
Звідки в них переконання, що цим вони нейтралізують свій сморід? Ну може з тих абсолютно бездумних відсотків, які вже тисячу разів отримавши від зеленої влади плювок в обличчя, продовжують "їй довіряти й на щось хороше сподіватися". Може й дійсно схема так безвідмовно працює для одноклітинних, а їх же в нас предостатньо...
Щоб не закидували Зеленському, конче треба перейти на Порошенка. "План Штайнмайєра - безумовна зрада національних інтересів", - кажете ви. Думаєте вони будуть доказувати, що він нічим не шкідливий і навіть корисний? Та ні. Навіть сам Зеленський після кількох дуже тупих спроб перейшов до стандартного: "Це ж наш важкий спадок від папєрєдніков".
І дарма, що Порошенко, попри крайній тиск ніколи на цю зраду не пішов та навіть розглядати це відмовився, а цей від найменшого подуву вітерця поплив. Головне, щоб вчасно перевели стрілки.
Навіть із ганебною постаттю вже відставленого Богдана йшли тим самим шляхом. Ти їм про його злочинні дії, а тобі жодним словом нічого не виправдовують, тільки у відповідь: "Він був у списку БПП". Чому був, за яких обставин попав та яких зусиль команді Порошенка коштувало, щоб його позбутися й не допустити в депутати - нікого вже не цікавить.
Головне - сказати чарівне слово "Порошенко!!!" Я чекаю, як після якогось геть дикого зашквару Єрмака (ніби того, що є, замало) нам віднайдуть аргумент, що й він якимось чином походить з команди Порошенка.
Якраз на історії з персоналіями я й хочу зосередитися. Бо тут є одна вбивча обставина, яка дуже просто ламає цю брудну політтехнологію. Класична ситуація виникла з каналізаційним Трубою (уже екс-керівником ДБР). Тільки починаєте перераховувати абсолютно вбивчі докази його злочинної діяльності, як у відповідь, замість хоч одного виправдання (а вони взагалі можливі?), чуєш:: "Його ж Порох призначив, які до нас претензії" Сумно, коли окремі адекватні учасники таких дискусій втрачають ініціативу й починають якось невміло виправдовуватися.
Хоча взагалі то, Порошенко не надто втручався в процес обрання очільника ДБР, там пару людей з Народного Фронту (і хороших, і одіозних) інтригу розігрували. У Порошенка був бажаний претендент (до речі, вміла й, на мій погляд, гідна посади людина), але його спалили брудною кампанією за участі Наєма та однієї неприємної особи - Саламатіної з НАЗК. Чи протягував би його Порошенко, якби не було тих надуманих звинувачень, я щось дуже сумніваюся.
Але справа навіть не в тому, хто завів таких, як Труба на відповідальні посади. Питання, на якому слід зробити акцент: "А чому усі ці рідкісні мерзотники раптом проявили усю свою злочинну, антидержавну, проросійську та іншу сутність лише після приходу до влади Зеленського?" Чому при Порошенкові вони або сиділи тихесенько, або й нормальними справами займалися, а зараз прорвало?
А все ж дуже просто. На жаль, кар'єристи, кон'юнктурники щільно обсіли з усіх боків владну піраміду. Кардинальне оновлення влади за рахунок нових і недосвідчених та ще й не перевірених на елементарну чесність - шлях до катастрофи (доказано експериментами Зеленського), тому найчастіше за конкурсні посади зачіпаються ті, хто ближче до поверхні.
Чи це добре? Ні, звісно, але така вже суть конкурсів на заміщення посад - ти маєш пройти перевірку та показати себе у вигідному світлі. Професійні кар'єристи вміють це робити досконаліше. Зрештою, після приходу до влади вони переважно цілком адекватно виконують свої обов'язки.
Але це лише тоді, коли адекватна влада ставить адекватні завдання. Бо кар'єрист має сподобатися вищому й найвищому начальству. При цьому він ще десь щось трошки й для себе підгрібає, але це якраз більше типово для так званих "нових облич", а типовий кар'єрист молиться не стільки на гроші, як на кар'єрний ріст.
Чому саме такі типажі при Порошенкові демонстрували якщо не героїзм і пасіонарність, то хоча б елементарну відданість базовим демократичним, патріотичним, державницьким, антикорупційним принципам? Бо замовлення від вищої влади було саме таким. Труба - не найпоказовіший приклад, бо його орган при Порошенкові лише починав працювати й розгортати свою діяльність, але навіть такого часу вистачило б, щоб проявити свої антиукраїнські наміри.
Чому ж почав їх виявляти вже після приходу нового господаря на Банкову й успішної імплементації в нову дійсність людей минулого, наприклад, Портнова? Бо до того за це по голівці б не погладили, а після того за це хвалили й підтримували та преференції на майбутнє обіцяли. От тільки не треба було так тупо спалитися на записах прослушки. Трубу якраз за необачність покарали, а за відверто проросійську й антидемократичну діяльність лише підтримували.
Більш демонстративна постать одіозного судді Вовка. Це той приклад, коли вже і я маю претензії до багатьох представників минулої влади, що вони цей бруд не вичистили. Хоча пояснення сприймаю - такі негідники вміло кінці в воду ховають, зачищають компрометуючі матеріали тощо. Хтось не хотів, щоб жорстку відставку Вовка сприйняли за його особисту помсту, хтось не знаходив формальних зачіпок.
А ще хтось подумав: "Ця затія потребує багато час і зусиль, а ефект від неї мінімальний - цей же уламок старого режиму сидить собі тихенько, нічого не порушує, в скандали не попадає. Зараз нагальнішими справами займемося, а потім його під завершення судової реформи автоматично відсіємо". Очевидно, що ця логіка не виправдала себе - непокаране зло проявить себе з потрійною силою, що й сталося.
Але не можна заперечити того, що всі попередні роки саме цей суддя дійсно вів себе тихо й переважно законослухняно. Він очікував злочинних наказів і з радістю кинувся б їх виконувати, щоб довести свою лояльність та особисту відданість пост-революційній владі. Але наказів не поступало, навпаки, за якісь такі дії він би голови не зносив, занадто вже багато скелетів у шафі мав.
Тому зачаївся аж до того дня, коли до влади прийшли замовники на брудні й нечесні процеси, а в країну повернулося телефонне право. То питання: хто реально винен у тих дикостях, які іменем України протягує такий суддя - Порошенко, який не знайшов способів позбутися цього персонажа, чи Зеленський, який відкрив йому нові перспективи за брудне потоптане правосуддя? Не знімаю відповідальності першого, але рівень його вини з Зеленським неспіврозмірний.
Якби Порошенко чогось подібного вимагав від підлеглих, вони всім цим ще при ньому б займалися, але замовлення надійшло лише від Зеленського. З нашим недобросовісним та кар'єристським чиновництвом - як з тим флюгером: куди вітер подує, туди воно й хилиться. Тож проблема в тому, "хто й куди дує" в саме той проміжок часу, коли ці особи починають коїти злочинні діла. І тут уже хоч як крути, а на Порошенка стрілки не переведеш.
