Ну що ж, прочитав я хвалений законопроект В.Зеленського про внесення змін до Конституції щодо "децентралізації". Тут висловлю пару оцінок самого проекту. А в кінці, після відбивки подвійною лінією буде основний убивчий аргумент стосовно цього проекту в частині процедури.
Узяв слово "децентралізації" в лапки, бо та децентралізація дуже сумнівна, вона з одного боку скасовує РДА та ОДА й передає повноваження виконкомам відповідних обласних та окружних рад, але водночас вводить додаткові права для президента розпускати ради й відсторонювати керівників територіальних громад, що вже є свавіллям. Наголошую: це вперше пропонується надати право президенту усувати мерів і міські ради. З конституції взагалі викидається поняття міст, тепер вони всі - територіальні громади з однаковим статусом та під повним контролем президента. Не сподобався мер, написали від префекта кляузу про антиконституційність і місто переходить у повне розпорядження якогось тимчасового державного уповноваженого. Такого ніхто з президентів собі ніколи навіть уявити не міг. Щодо областей і районів було й у обмежених формах планувалося в проекті Петра Порошенка. Але міста, територіальні громади ще від часів середньовіччя (Маґдебурзьке право й Литовський статут) були в нас від цього захищені. А зараз вводяться елементи феодалізму, які грубо суперечать Європейській Хартії з місцевого самоврядування. Які можуть бути мотиви для такого волюнтаристського кроку? А які забажається. Наприклад, рада ухвалила, а мер надіслав звернення від місцевих депутатів з якогось питання міжнародної політики. Зараз такі відозви ухвалюють ледь не щотижня. Тут нема порушення Конституції та загрози безпеці держжави. А якщо дуже хочеться? ну все, далі не буду мерзотникам підказувати, вони й без мене все це дуже добре вміють...
Там є багато інших випадків, які сумнівні або й цілком неприйнятні. Так, змішуються повноваження гілок влади. Нині створення громад, перейменування, розмежування є компетенцією Верховної Ради за поданням відповідних рад нижчого рівня. Це теж зайве перенесення до парламенту функцій місцевого самоврядування. Але тут хоч зберігається виключна прерогатива ухвалення рішень тільки представницькими органами влади. А новий проект пропонує, щоб подання було від уряду, що є завідомо неконституційним втручанням державної влади в функції місцевого самоврядування.
Законопроект доволі сирий і плутаний. Деякі норми нечітки і, як я вже написав, з посиленням і поширенням влади президента в непідзвітні йому сфери місцевого самоврядування. Головне питання: навіщо було писати всю цю беліберду, в якій перемішалися хороші зерна з відвертою половою та навіть явною отрутою? Адже вже пройшов попереднє схвалення в Раді набагато адекватніший законопроект про внесення змін до Конституції в частині децентралізації від президента Порошенка. Згідно рішення Конституційного Суду, він залишається чинним необмежену кількість часу (тобто наступна сесія - це не безпосередня послідовна, а будь-яка наступна). За нього треба було б лише проголосувати 300-ми голосами. Там нема жодних подібних проблем у самому тілі проекту.
Але є проблема в перехідних положеннях. Ідеться про згадку про Закон про особливість здійснення місцевого самоврядування в ОРДЛО. За часів, коли вносилися зміни від Порошенка, це не було загрозою, бо той проект мав граничний термін 3 роки і все. Його текст був плодом неприємного компромісу, але в нього внесли такі жорсткі запобіжники, що перестороги були зайвими. За три роки цей пункт перехідних положень став би історичною мертвою згадкою (там же в Конституції зберігаються пункти, за якою системою мають пройти вибори 2006 року чи коли прокуратура має втратити більшість своїх функцій). Донині той закон уже б не діяв.. Але тоді закотили істерику, аж це до трагедії призвело. Зараз Зеленський доручив Кучмі підписати в Мінську (що й було виконано) норму, що це буде закон про ОСОБЛИВИЙ СТАТУС і буде він діяти на ПОСТІЙНІЙ основі. Тому та норма з проекту Порошенка вже стає загрозливою. Не через себе саму, а через позицію Зеленського.
Що можна було б зробити, щоб мати якісний проект змін і не порушувати Конституцію (про це буде далі)? Рада може внести в той проект зміну. Цього Конституція прямо не забороняє. Але після цього його ще раз неодмінно направити в КСУ, бо без нього не можна жодної коми міняти. Тоді й ризиків би позбулися, процедуру не порушили. А опісля вже оновлений проект, підтверджений у КСУ провести через попереднє (226 голосів) та остаточне (300 голосів на наступній сесії) голосування. Якби дуже захотіли, то зміну, рішення КСУ та перше голосування могли отримати ще до кінця цієї сесії, а в лютому вже голосувати в цілому. Але ж завдання ставляться, як бачимо, зовсім інші.
==============================
А тепер про головне в усій цій конституційній вакханалії. Уже сама реєстрація нового проекту від Зеленського є незаконною, а голосування за нього буде прямо антиконституційним. Про що йдеться? Я тут написав, що не скасований і не затверджений досі інший проект на цю саму тему від Президента Порошенка. А Закон про регламент ВРУ чітко забороняє реєструвати нові законопроекти (окрім альтернативних у короткий і чітко визначений термін), доки не розглянуті чи не зняті з розгляду попередні на ту саму тему і зі змінами до тих самих норм законів.
Але то ще квіточки. А далі йдуть уже конституційні ягідки. Читаємо наш Основний Закон:
++++++++++++++++++++++++++
Стаття 158. Законопроект про внесення змін до Конституції України, який розглядався Верховною Радою України, і закон не був прийнятий, може бути поданий до Верховної Ради України не раніше ніж через рік з дня прийняття рішення щодо цього законопроекту.
Верховна Рада України протягом строку своїх повноважень не може двічі змінювати одні й ті самі положення Конституції України.
+++++++++++++++++++++++++++
Звучить може трошки кострубато, але це офіційний текст нашої Конституції. Його треба виконувати дослівно, якби це не виглядало комусь неприємним. А в нас зараз якраз і перебуває на розгляді такий проект змін, який "розглядався". Він ще не був відхилений (тут "не був прийнятий"). Він перебуває на відповідній стадії розгляду. Доки він є, нічого нового паралельно розглядати не можна взагалі.
А що можна? Коли Зеленський так хоче мати свій проект, йому треба попросити Разумкова поставити на голосування проект Порошенка й не дати за нього голосів. Точно проголосує ЄС і, мабуть, все. Після цього попередній проект відхилено, його більше не існує. Можна подавати свій. Але не раніше, ніж через РІК! Можна піти дещо скомплікованим і юридично неоднозначним шляхом: внести зміну в проект Порошенка й після цього відправити проект знову в КСУ, а потім повторно пройти обидва голосування. Попереднє (226 голосів) та остаточне на наступній сесії (300 голосів). Я вже згадував, що через сумнівну позицію Зеленського щодо РФії й ОРДЛО, залишати в перехідних положеннях згадку про той спеціальний закон ризиковано. Звісно, зелені могли б спробувати в такий спосіб більш кардинально переписати той закон і уподібнити його до нинішнього свого. Але тоді в прямому порівнянні обох проектів усі їхні мотиви настільки б прозоро засвічувалися, що їх не вдалося б запорпати, як нині, в термінологічній мішурі. Це вже стає ризикованим.
Ну і є третій варіант. Схвалити наявний на сьогодні проект Порошенка, а потім вносити свої зміни. Але це, згідно прямої норми Конституції, можна буде зробити лише в Раді наступного скликання. А я дуже надіюся, що на той час ми вже будемо згадувати про Зеленського, як нині про Януковича в Ростові.
Чого не можна робити? Не можна просто відкликати законопроект Порошенка. Конституція цього не допускає, а тут ми маємо виключну процедуру. Не можна також "прикинутися шлангом" - зробити вигляд, що попереднього законопроекту ніби й не існує та почати вести конституційну процедуру щодо свого проекту. Адже це грубе порушення Конституції. От тільки саме таким шляхом вони й пішли. За це колись таки доведеться відповісти. І самому Зеленському, і тим суддям КСУ, які можуть відважитися пропустити такий антиконституційний правовий нігілізм.
