Частина добрих українців, щоби прикрити нестійкість своїх поглядів і не попасти в некомфортну опозицію, чомусь для цього обрали тактику цькування своїх нещодавніх однодумців - "Фууу, як ви можете досі підтримувати Порошенка? Фууу, створили собі куміра! Фуууу, треба навколо ідей об'єднуватися, а не навколо людей", і таке інше.
Це дає їм можливість перебувати в цікавій позиції одночасно і з хрестиком, і без трусів.
Не буває політики без лідерів, бо ідеї хтось має впроваджувати, така природа суспільства.
А Порошенко якраз і є практиком впровадження ідеї України як складової ЄС та НАТО - без всяких "не на часі" та "давайтє спросім у Росії".
А ніяким не "ідолом" та "сонцеліким".
Тому і став мішенню багаторічної пропаганди та жертвою змови олігархату, які відкинули нашу державність у 2013 рік мінімум.
Звичайно, в такій ситуації велика спокуса відтоптатися на ньому, мовляв "Україна нікуди не дінеться".
Звичайно, не дінеться, не ділася ж без Виговського, Мазепи та Грушевського.
А от своїх державників підтримувати так і не навчилася, як і перевзуватися мовчки, без гівна з ротів в бік тих, хто більш стійкий в поглядах.
Мені з цієї теми ще буває закидають прихильність до історичних екскурсів, "пиши про своїх скоропадських, токсичний інфантіл" (с), проте не було б зайвим всім "патріотам" знати як давні монголи розпочинали знищення своїх сусідів, і Києва в тому числі - "У них немає вождів - їх буде легко завоювати".
