Багато хто зараз саркастично запитує де подівалися наші полум'яні "активісти-антикорупціонери-націоналісти-расслєдоватєлі" і Парасюк, в часи коли треба "здобути українську державу, або загинути в боротьбі за неї".
Але є і такі, хто з подивом побачивши випущеного джинна швондеровіщни, на повному серйозі сподіваютсья, що зараз який-небудь Дмитро Ґнап або Біґус справедливим глаголом викриє всю будьонівську брехню "нових ліц", а черговий "Провідник" дасть Зеленському "24 години, щоби "прєкратіть хуйню".
Для таких в мене погані новини.
Існування подібного роду персонажів одночасно з українською державою було неможливим за визначенням - і вони всі роки війни боролися саме проти неї, а не за якусь ефімерну "справедливість".
Ці падальники брали участь в інформаційних спецопераціях з дискредитації українських реформ, армії, політиків і посадовців тощо - за гонорари створюючи "ефєкт сєлєдкі", в результаті чого Україна тепер посміховисько в світі та стоїть на межі втрати суверенітету.
Зробивши свою справу, хтось з них заліг на дно, як наприклад Парасюк або Соболєв-Зімін.
Когось ще юзають час від часу для створення картинки "радикального націоналізму" та каналізації протестних рухів.
І то успішно - бо ніякі Збройни Сили не мають такого промоушена як ансамблі пєсні і пляскі колективного Білецького.
З когось ліплять придворну "опозицію", і всякі Іванови-Ґнапи-Біґуси-Шабуніни cтворюють ілюзію "незалежної журналістики" для лопоухого обивателя.
Хтось пролизав дорогу до посад і тепер Наєми з Дубінськими бабушкіни державні мужі, їхні мами люблят скорость, а Лєщєнкі описують їхні величні дєянія.
І так далі.
Вони різними колонами торпедували поступ держави, але об'єднує їх одне - мімікрія.
Справжності там - нуль, сама гапоновщіна, ще й густо замішана на фсбшниках.
Тому заради бога, не розраховуйте на них як на "народних мстітєлєй" і не носіть мережею радісні доповіді, що хтось "поставив ультиматум" або "пригрозив мобілізацією добровольців".
Давно пора навчитися розуміти, формулювати та відстоювати свої політичні інтереси, підтримувати ідеологічні проукраїнські політичні сили та реальні партії, хоча і там наразі переважають "реформатори" Вакарчуки та Арахамії.
Біда.
