Росія - країна з слабкими економікою, політичною системою та культурою. Її претензії на право бути в клубі сильних держав опиралися на уявлення про потужну російську армію.
Основа цих уявлень - інерційні страхи перед совєтською потугою та відносні успіхи росіян у локальних війнах після 1991.
Світ бачив у збройних силах РФ військо здатне швидко захоплювати частини теренів сусідніх держав (Молдови, Чечні, Грузії, України), втручатися у розпалені Кремлем «внутрішні» конфлікти на постсовєтських територіях і навіть діяти у далекій Сирії.
Проте причина цих успіхів - дії спецпризначенців та найманців приватних військових компаній.
Вони ефективні у форматі спеціальних операцій чи обмеженої гібридної війни.
Повномасштабна війна проти України виявила неготовність російської армії до справжнього військового протистояння.
Невміння налагодити логістику, співдію різних родів військ, їх інформаційну роботу - те, що продемонструвало російське командування від лютого.
Ці проблеми неможливо виправити просто збільшивши мобілізацією кількість військ залучених до бойових дій.
Це лиш обернеться у їх масштабування.
Велика російська армія стане джерелом ще більших воєнних негараздів. І врешті остаточно покаже - Росія не є великою державою.
Не заважаючи на розміри - поки що великі.
