Війна забирає не лише життя — вона краде молодість.
Коли інші мріють, закохуються, будують плани, ті, кому випало жити в епоху війни, змушені дорослішати раніше, ніж хотіли б.
Хтось бере в руки зброю, хтось рятує життя під обстрілами, хтось живе в очікуванні звісток із фронту.
Юність, яка мала б бути сповнена свободи й відкриттів, перетворюється на боротьбу, втрати й важкі рішення.
Війна залишає слід у кожному.
Вона змінює навіть тих, хто ніколи не тримав автомат.
Страх, біль, невідомість — усе це стає частиною реальності.
Але попри втрати, попри біль, молодість не зникає безслідно.
Вона живе в піснях, у листах, у мріях про мир.
Ті, чия молодість пройшла у війні, стають голосами покоління.
Вони знають ціну життя й більше за інших цінують кожен день.
Війна змушує подорослішати, але ніколи не вбиває надію.
І навіть у найтемніші часи вона горить у серцях — як обіцянка світлого майбутнього.
