Всім відома цитата Черчиля про те, що обираючи між ганьбою та війною обрали ганьбу, але отримали і ганьбу і війну. Здається, Україна збирається побити рекорд, і вже навіть не маючи вибору, а маючи повноцінну війну, притому війну далеко не програну, хоче добровільно обрати ганьбу на додаток до цієї війни.
Умови миру, які сьогодні оголосили Подоляк, Арахамія та Чалий - це умови де-факто нашої капітуляції, для якої нема жодної підстави з точки зору військової ситуації.
Це "гібридний" мир, який дає Росії все що їй потрібно, окрім програми "максимум", тобто тотального контролю над Україною.
Натомість РФ отримує де-факто визнання окупації Криму та Донбасу та гарантії що ми навіть не спробуємо їх визволяти, наш позаблоковий статус (тобто нашу відмову від щансу у майбутньому отримати захист згідно Атлантичної хартії), і головне - РФ отримує зняття санкцій.
У свою чергу зняття санкцій означає виживання та безкарність путінського режиму, який наразі вже тріщить по швах, та внаслідок військової поразки в Україні та збереження санкцій швидше за все довго не протримається. Натомість залишений безкарним він повернеться до виконання своєї програми збирання докупи "втрачених земель Імперії".
Тобто "у сухому залишку" ціною величезних жертв цивільного населення та героїзму захисників країни ми всього лише отримуємо повернення до ситуації станом на 23.02.2022 - тільки із тисячами смертей, мільйонами біженців, зруйнованими містами та розполовиненою економікою.
А РФ у "покарання" за агресію також просто повертається у 23.02, і отримує можливість спокійно провести роботу над помилками та підготоуватись до нової агресії, в ході якої таки виконати свою програму "максимум" - "остаточне вирішення українського питання" (с).
Тож "мир" про який нібито домовились у Стамбулі для нас є одночасно: ганебним морально, нічим не виправданим з військової точки зору, і самогубчим у середньостроковій часовій перспективі.
Допустити такий мир - те саме, що добровільно капітулювати перед путінським режимом, із усіма відповідними наслідками.
Наш реальний вибір - не між ганебним псевдомиром та війною, а між дуже важкою, але переможною війною сьогодні, і ще важчою та швидше за все програною війною у близькому майбутньому. Сподіваюсь, ми у цьому виборі не зхибимо.
Слава Україні.
